Ні, не жаль ані за чим!

 

   Переклад усесвітньо відомої пісні "Non, je ne regrette rien" (сл. Мішеля Вокера, муз. Шарля Ґастона Дюмона; 1956)

 

Ні, ні за чим!
Ні, не жаль ані за чим!
За добром, що дістав, і за злом;
Стають вони лиш тлом!

Ні, ні за чим!
Ні, не жаль ані за чим!
Все сплатив, і замів, і спалив,
Давні дні потопив!

Зі своїх спогадань
Я багаття розклав;
Ні утіх, ні страждань
Мовби ввік і не мав!

І кохань чар і трем*
Я на пил оберну;
Замету біль і щем**,
Все з нуля розпочну!

Ні, ні за чим!
Ні, не жаль ані за чим!
Бо життя, далебі,
З цього дня віддаю лиш Тобі!

 

 

* — цю словоформу можна тлумачити подвійно:

 

   1. Як номінатив. Наскільки я можу судити, це слово запровадив до української літератури нещодавно упокоєний Валерій Шевчук не пізніше 1983 р. (романи "Дім на горі" й "На полі смиренному" та повість "Мор"; насправді, гадаю, суттєво раніше, бо частину новел із "Дому на горі" та перший варіянт "Мору" було написано наприкінці 1960-х, а у 1969-79, в період "маланчуківщини", Шевчука майже не друкували). Надалі воно багаторазово вживалося в поезії та прозі (1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10...), але, на жаль, досі чомусь не увійшло до словників.

 

   До того часу зрідка траплялося дуже схоже, майже ідентичне, слово "тремт". Найраніший приклад, який мені вдалося знайти, — верліброва новела "На базарі людського духа" такого/такої собі П. Марченка/о (жодної інформації про нього/неї я не знайшов; можливо навіть, що це є не хто инший, як Симон Петлюра, серед псевдонімів якого був і "Марченко" (прізвище матері), проте це малоймовірно з огляду на стиль) із "місяшника" "Стерні" (Прага, липень 1922 р., стор. 59). Далі це слово використовував у своїх поезіях Богдан Кравців  починаючи з 1947 р. щонайпізніше ("Служу Камені знов" і збірка перекладів із Рільке "Речі й образи"), а згодом, щонайменше двічі, Василь Стус у "Палімпсестах" ("Ти тут. Ти тут. Вся біла, як свіча..." та "Замерехтіло межи двох світів..."), можливо, запозичивши його саме у Кравцева (обидва були пристрасними шанувальниками та перекладачами Рільке). У словниках воно так само відсутнє.

 

 

   2. Як ґенетив множини застарілого галицького слова "трема" зі значенням "хвилювання, страх" (словнички рідкісних слів у творах Івана Франка та львівської ґвари).

 

 

   Таким чином, словоформа є водночас архаїзмом і неолоґізмом.

 

 

**  — це слово є відносним неолоґізмом, наші ранні класики його не знають. Згідно з моїми розшуками, йому дав "путівку в життя" Леонід Первомайський не далі, як 1931 р. (перший том зібрання творів, поезія "Під дощем", стор. 54).

 

 

Ориґінал:

 

Non, rien de rien
Non, je ne regrette rien
Ni le bien qu'on m'a fait ni le mal

Tout ça m'est bien égal!
 
Non, rien de rien
Non, je ne regrette rien
C'est payé, balayé, oublié
Je me fous du passé!
 
Avec mes souvenirs
J'ai allumé le feu
Mes chagrins, mes plaisirs
Je n'ai plus besoin d'eux!
 
Balayé(e)s les amours
Avec leurs trémolos
Balayé(e)s pour toujours
Je repars à zéro!
 
Non, rien de rien
Non, je ne regrette rien
Ni le bien qu'on m'a fait ni le mal
Tout ça m'est bien égal!
 
Non, rien de rien
Non, je ne regrette rien
Car ma vie, car mes joies
Aujourd'hui, ça commence avec toi!

 

 

    Перший запис пісні від 10 листопада 1960 р. у виконанні леґендарної Едіт П'яф (я не зміг з'ясувати причини, через які пісня пролежала "в шухляді" аж 4 роки):