Не розмовляйте з юнаком...

 

   Переклад пісні "Μην του μιλάτε του παιδιού" (сл. Лефтеріса Пападопулоса, муз. Міміса Плесаса) з музичної комедії засновника й класика цього жанру в Елладі Яніса Дальянідіса "Μιά κυρία στα μπουζούκια" ("Пані в кафешантані", 1968; подальша інформація тут і тут)

 

Отой хлопчина, що в кутку
мовчазно випиває,
якісь гіркі свої жалі
у серденьку ховає.

   Приспів:
Ти знайшла дання-сухоти
й випити йому дала,
та не знайдеш ти любови
як ота, що продала.

Не розмовляйте з юнаком;
залиште, хай поплаче;
хай спалять горе та біду
сльозини ті гарячі...

   Приспів


Ориґінал:

Το παλληκάρι στη γωνιά
που αμίλητο τα πίνει
ένα πικρό παράπονο
μες στην καρδιά του κλείνει

   Επωδός:
Συ το βρήκες το φαρμάκι
και να πιει του το ‘δωσες
δε θα βρεις άλλη αγάπη
σαν κι αυτή που πρόδωσες

Μην του μιλάτε του παιδιού
αφήστε το να κλάψει
με τα καυτά του δάκρυα
τον πόνο του να κάψει

   Επωδός


Виконання Яніса Пулопулоса зі стрічки:

 

 

 

   👉  http://virchi.pp.net.ua/publ/161-1-0-27656

Коли це не ґеноцид у Ґазі, то що ж це?!

   Переклад статті Ґ. Леві з "Га-Арец" від 14 січня ц.р.

 

   Припустімо, що позиція Ізраїлю у Гаа(д)зі (та Ґазі! — IiC) слушна й справедлива, та Ізраїль не скоїв жодного ґеноциду чи чогось близького до нього. Тоді що це?! Як ви називаєте масове вбивство, що триває навіть тоді, коли пишуться ці рядки, не розбираючи, неспинно, в обсязі, який важко собі уявити?!

   Як назвати вмирущих дітей на лікарняних долівках, у декого з яких не зосталося нікого на світі, і голодних літніх цивільних, які тікають задля порятунку від ненастанної бомбової загрози повсюди?! Хіба правове визначення змінить їхню недолю?! Ізраїль полегшено зітхне, якщо суд зніме звинувачення. Щодо нього, якщо це не ґеноцид, то наша совість знову буде чистою! Якщо Гааґа скаже: "Не ґеноцид!", ми знову-таки будемо найморальнішими у світі!

   Цих вихідних, ізраїльські медія та соцмережі виверглися захватом і похвалою правовій команді, що представила нас у Гаа(д)зі. Яка вишукана анґлійська та переконливі арґументи!

   Напередодні ж медія майже не донесли позицію Південної Африки, що була представлена навіть кращою анґлійською, ніж ізраїльська, та була значно більше заснована на фактах і менше — на пропаґанді, ще раз доводячи, що в цій війні ізраїльські медія впали небувало низько.

   Вони вбачають свій обов'язок у посиленні ізраїльської позиції та уневажненні позиції "правового підрозділу ХаМаС". Подивіться, як багато правової пошани ці знавці принесли нам!

   Приймімо, що ми говоримо про країну, яка є під судом за найважчі порушення, що існують у міжнародних законах. Ті, що в чорних мантіях і білих перуках, і ті, що без них, представили звичні арґументи Ізраїлю, декотрі з яких справедливі, приміром, описи лютости 7-го жовтня.

   Щодо инших частин, то було важко збагнути, чи сміятися, чи плакати з них. Як-от із арґументу, що ХаМаС один має бути звинувачений за умови в Ґазі. Ізраїль не докладає руки до того, ані участи не бере. Твердження, що у поважній міжнародній установі має підлягти сумніву та ображає розум її суддів.

   І що думати про зауваження чільника ізраїльської команди захисту проф. Малколма Шо (Shaw): "Дії Ізраїлю домірні та мають на меті лише збройні сили"? А як насправді?! Домірні з таким руйнуванням?! Коли такий вигляд має домірне, то який же — недомірне?! Гірошіма?!

   "Лише проти збройних сил" із майже безліччю мертвих дітей (вже понад 12 000!!! — IiC)?! Про що він каже?! "Надсилаючи телефонні дзвінки, щоб евакуювати сторонніх"; хто все ще має робочий телефон у Ґазі, і де саме ті, хто мав би евакуювати(ся) в цьому пеклі, де не лишається жодного клаптика безпечної землі?! І останнє: "Навіть якщо солдати порушили закони, що реґулюють війну, це буде почуто ізраїльською правовою системою".

   Шо явно не чув про ізраїльську правову систему і ще менше про те, що зветься військовою правовою системою. Він не чув, що після операції "Лите оливо", конфлікту 2008-2009 р.р. із Ґазою, лише чотирьох солдатів було звинувачено у кримінальних злочинах, і лише одного з них відправлено до в'язниці за незначну провину крадіжки кредитки (!). Всіх инших, що кидали набої та бомби на невинних, ніколи не буде звинувачено.

   А як щодо зауважень др. Ґаліт Раґуан, відкриття кінця тижня, що її, без сумніву, буде обрано запалювати цьогорічний смолоскип під час церемонії Дня Незалежности на горі Герцля: "ЦаГаЛь переміщує шпиталі до безпечнішого місця" (текст виступу, 30-й пункт, і відео, 8:37-8:45)? Чи Шифу буде переміщено до Ше(и)би? Рантісі до Сороки? Про які безпечні місця в Ґазі вона каже, і які шпиталі перемістить ЦаГаЛь?!

   Ніщо з цього, звісно, не доводить, що Ізраїль скоїв ґеноцид. Суд вирішить це (на щастя, поки не вирішив — IiC). Але почуватися добре при таких арґументах захисту?! Почуватися добре після Гааґи?! Почуватися добре після Ґази?!!!

Сонце Правди

   

   Переклад шостого поспів'я (άσμα) "Της Δικαιοσύνης ήλιε νοητέ" другої частини "Τα Πάθη" ("Страсті") поеми Одісеаса Елітіса (справжнє прізвище Алепуделіс) "Το Άξιον Εστί" ("Достойно єсть"; вперше видана 1959 р.)

 

Сонце Правди^# світле Сонце розумінь ∗ і ти мирте славо для чеснот

                              не молю обох вас не ∗ забувайте мій рідний край!

                Орловиді гори ген у вишину ∗ на вулканах виноградники^##
                                   і будинків білину ∗ на суцільнім тлі синяви!

              Азії немов торкається плечем ∗ до Європи ніби приляга
                          осьде в небесах стоїть ∗ і у морі єдиному!

              І немає ні чужого помишлень ∗ ні свого та й не одна любов
                            горе всюди лиш одне ∗ та ще світло безжальнеє!
 
               А гіркі мої долоні з Перуно́м ∗ відвертаю від Часу́ назад
                            давніх друзів кличу я ∗ із погрозами й кровію!

         Але кров усю цілком відплачено ∗ та погрози всі відсічено
                                   і один на оден ві- ∗ -ють супротивні вихори!

 Сонце Правди світле Сонце розумінь ∗ і ти мирте славо для чеснот
                             не молю обох вас не ∗ забувайте мій рідний край!

^# — вислів "Сонце Правди" ("Сонце Справедливости") походить із біблійної Книги Маль'ахі (Малахії, Мого Вісника/Ангела), 3:20 (4:2 у Вульґаті та инших перекладах):
 

   Для вас же, що боїтеся Імени Мого, зійде Сонце Правди, і в Його Промінні буде Спасіння. Ви вийдете вистрибом, немов на випасі телята...

(Переклад Хоменка)

^## — ідеться, насамперед, про славетні виноградники о. Тира-Санд(т)орині (Θήρα-Σαντορίνη; див. тут і тут)


Ориґінал:

              Της Δικαιοσύνης ήλιε νοητέ ∗ και μυρσίνη εσύ δοξαστική
                       μη παρακαλώ σας μη ∗ λησμονάτε τη χώρα μου!

       Αετόμορφα έχει τα ψηλά βουνά ∗ στα ηφαίστεια κλήματα σειρά
                    και τα σπίτια πιο λευκά ∗ στου γλαυκού το γειτόνεμα!

      Της Ασίας αν αγγίζει από τη μια ∗ της Ευρώπης λίγο αν ακουμπά
                      στον αιθέρα στέκει να ∗ και στη θάλασσα μόνη της!

  Και δεν είναι μήτε ξένου λογισμός ∗ και δικού της μήτε αγάπη μια
                    μόνο πένθος αχ παντού ∗ και το φως ανελέητο!

Τα πικρά μου χέρια με τον Κεραυνό ∗ τα γυρίζω πίσω απ' τον Καιρό
               τους παλιούς φίλους καλώ ∗ με φοβέρες και μ' αίματα! 

 Μα 'χουν όλα τα αίματα ξαντιμεθεί ∗ κι οι φοβέρες αχ λατομηθεί
             και στον έναν ο άλλος μπαί ∗ νουν εναντίον οι άνεμοι!

            Της Δικαιοσύνης ήλιε νοητέ ∗ και μυρσίνη εσύ δοξαστική
                       μη παρακαλώ σας μη ∗ λησμονάτε τη χώρα μου!


P.S. Два коментарі до поезії в моєму перекладі:

1. П. Іліяса Льяміса, теолога, музичного педагога та письменника (для тих, хто читає по-грецьки, про нього тут і тут), із часопису "Πεμπτουσία" ("Квінтесенція"; https://www.pemptousia.gr/2021/10/mi-lismonate-ti-chora-mou-opos-ti-lismoname-emis-mia-mikri-isagogi-sto-axion-esti-tou-odissea-eliti/ ):

   Шосте поспів'я "Страстей" ― відоме, найчастіше тлумачене та ніколи не вичерпуване "Сонце Правди світле...".

   Я не думаю, що був рік, коли б не була чута ця пісня на шкільних святах, у яких я брав участь. І завжди те саме хвилювання та той самий жаль при тому "не забувайте мій рідний край".

   Я казав колись, що цей вірш приховує жаль за повсякчас зраджуваною Елладою, коли сильні світу ділять здобич. Проте з плином часу я знаходжу, що почасти в поезії приховано й провину перед Батьківщиною, яку ми перші легко зраджуємо, коли зручність і власний зиск ворухнули нам пальцем. Але, ширше та вище за ці тлумачення, поспів'я містить усі елементи, які ми згадували вище. Я наводжу його цілком, бо лише так розкривається все страждання Батьківщини, яке стає особистим стражданням поета й усіх нас:

   Сонце Правди світле Сонце розумінь ∗ і ти мирте славо для чеснот
                           не молю обох вас не ∗ забувайте мій рідний край!

(Поет, не сподіваючися на полишення Еллади ворогами та "друзями", звертається до справедливости, що випромінює Бог як мислене Сонце. Це порівняння дозволяє нам вірш акатиста (Богородиці, 11-й ікос ― IiC) "Радій, променю мисленого Сонця" (в українських перекладах для церковного вжитку неточність: "духовного", на відміну від церковнослов'янського "оумнагѡ" ― IiC). Водночас він звертається й до мирта як рослини слави; слави, що здобувають елліни самостійно на бойовищах у різні часи.)

   Орловиді гори ген у вишину ∗ на вулканах виноградники
                    і будинків білину ∗ на суцільнім тлі синяви!

(Точний щодо місцевости – історії – народної душі – особистого переживання, поет підносить особисті о́брази та побоювання, що ті в нього ви́кликали, бажаючи передати власні захват і жалощі мисленому Сонцю та миртові, чийого захисту він уже просив.)

   Азії немов торкається плечем ∗ до Європи ніби приляга
             осьде в небесах стоїть ∗ і у морі єдиному!

(Тепер він звертається до иншого особистого переживання, переживання унікальности, не лише краєвиду, але й становища Еллади на всесвітній геополітичній мапі. Небесна вись і море змішують свою синяву та ніби змушують Елладу плавати в небі й одному-єдиному морі, покинутому й унікальному, та, зрештою, непізнанному для його можновладців і хижого птаства історії.)

   І немає ні чужого помишлень ∗ ні свого та й не одна любов
              горе всюди лиш одне ∗ та ще світло безжальнеє!

(Ні чужий, ні свій не полюбили її наскільки вона того варта. Завжди одна, щоби переживати свої трагедії та повсюдне горе, щоби воно сіялося в місцевості та в душах. Горе та чорноту смерти, що стають боліснішими у зіставленні зі світлом, яке без жалю відкриває жах смерти.)

   А гіркі мої долоні з Перуно́м ∗ відвертаю від Часу́ назад
             давніх друзів кличу я ∗ із погрозами й кровію!

("Перун" ("Κεραυνός", "Грім") із великою "П" ("Κ", "Г") є представленням Зевса. Зневірені руки поета звернені до древньої слави, шукаючи опертя у стародавніх язичницьких лаврах (тобто перемогах, тріюмфах ― IiC). Він кличе всіх тих, які любили цей край, щоби вони знову зміцнили його. Зброя поета — безглузді погрози маленького народу та кров, яка тече з його тіла.)

   Але кров усю цілком відплачено ∗ та погрози всі відсічено
                          і один на оден ві- ∗ -ють супротивні вихори!

(Кров, однак, є безсилою перед намірами та задумами Великоможних і таким чином була вже відплачена, відкуплена, не хвилює нікого. Що ж до погроз, то вони втратили свою силу та тріскаються наче закинута стара статуетка. Лише братовбивчі вихори буяють і спустошили Батьківщину як будинок із дверима та вікнами, відчиненими навстіж у бурю.)

   Сонце Правди світле Сонце розумінь ∗ і ти мирте славо для чеснот
                           не молю обох вас не ∗ забувайте мій рідний край!

(Повторенням першого вірша поспів'я циклічно завершується.)

   Куди пропало все це духовне багатство?! Що мало статися у краї, який створив такі слова, такий розмисел, стільки чулости?!

   Не заслужімо ж того, щоби знову навчитися цього всього через нові нещастя!


2. П. Антули Даніїл, літературознав(-иці, -ки, -чині? 😕), крити(-кині, -кеси, -ці? 😕) та письменниці (про неї тут і тут; http://www.parathemata.com/2013/07/blog-post_8.html ):

...Сьогодні знову "ні чужого помишлень ∗ ні свого та й не одна любов". Скорбота про народ і "світло безжальнеє", бо добре показує скоєне.
   Залишається завжди опора, пристановище та надія — молитва. Безсмертна молитва поета в "Достойно єсть" — "Сонце Правди".
   Перший двовірш, який повторюється і наприкінці поезії, являє собою те, що ми вже сказали. Молитву. В моральних сил Неба й Землі, Ісуса й мирта-прославителя, у Світоча від Світла й запашних, цілющих, слізних віт мирта поет благає за свою країну. Його країну з її орловидими горами, вулканами, що вивергають її душу, виноградниками, що народжують живущий сік Діоніса, білими будинками, що сплять наче діти, притулившися один до одного, і чудовним морем. Тим, яке вихлюпнуло Елладу з хвиль як Афродіту. Ту Елладу, що ніби ангели підноситься межи Сходом і Заходом, але незалежну, над суходолом і морем, під блакитним небом. Богиню.

   Азії немов торкається плечем ∗ до Європи ніби приляга
               осьде в небесах стоїть ∗ і у морі єдиному!

   Бо попри вислови «αν αγγίζει» ("немов торкається") та «αν ακουμπά» ("ніби приляга") Елітіс, схоже, заперечує те й те. Властиво, він каже про диво та спонукає, щоби його побачили й ми, вказуючи пальцем на читача тим «να» ("осьде"). Тож маємо перед нами Елладу-ідею...

 

P.P.S. Однойменний номер із ораторії "Достойно єсть" Мікіса Теодоракіса за поемою. В ньому на музику покладено 1-, 2- та 5-у строфи поспів'я. Виконавці ― Яніс Коцірас, оркестр і хор під орудою автора. Живий запис із концерту в Одеоні Герода Аттика 21.05.2001:

 

 

   👉 http://virchi.pp.net.ua/publ/161-1-0-27627

 

Скільки палестинців, загиблих у Ґазі, то є забагато?!

   Переклад статті Ґідеона Леві з газети "Га-Арец" від 30 листопада ц.р. 

 

   Вже задосить цієї війни! Вона має скінчитися зараз, за будь-яких обставин, за будь-яку ціну! Нема сенсу її продовжувати. Її жахлива ціна перевершить усяку можливу вигоду, коли яка-небудь вигода й може будь-коли постати з якоїсь війни. Ми також більше не маємо жодного законного права й надалі руйнувати Смугу Ґази та вбивати десятки тисяч її мешканців.

   Тепер, коли наш справедливий гнів заспокоївся, хоч би й трохи, і наші настрої злегка пригасли, ми маємо неупереджено розглянути продовження війни. І є лише один можливий висновок — завершити її зараз же!

   Переговори, щоби повернути заручників додому і звільнити палестинських в'язнів, пішли краще, ніж доти сподівалися. Обіцянок було дотримано з обох сторін. Навіть собака Белла була звільнена у прийнятному на око стані.

   Але більшість заручників усе ще не було звільнено. Ми маємо й далі працювати над їхнім визволенням, допоки кожен із них не буде вдома, що, ймовірно, означатиме звільнення кожного палестинського в'язня в Ізраїлі. Всякий, хто вважає цю ідею важкою для засвоєння, мав би знайти мудрість, щоби почати звикати до неї.

   І, щоби домогтися повернення заручників, нема потреби продовжувати війну. Навпаки, її продовження могло би завадити подальшим звільненням і навіть наразити на небезпеку життя заручників. Лише переговори звільнять їх усіх. А переговори можуть мати місце лише за умови припинення вогню.

   Другої мети Ізраїлю (знищення ХаМаС — IiC) не було досягнуто, але її, певно, й не може бути досягнуто за жодну розумну ціну. Після майже двох місяців боїв, ХаМаС усе ще живий і норовиться. І принаймні деякі з його сил залишаються орґанізованими, як було очевидно під час виконання домовленостей про заручників.

   Армія Оборони Ізраїлю (ЦаГаЛь) каже, що вона вбила 5 000 (тепер уже понад 7 000 — IiC) бойовиків ХаМаС. Може, й так, а, може, й ні. Але найвище керівництво ХаМаС залишається незачепленим, так само, як і деяка його інфраструктура.

   Нам казали, що більшість його інфраструктури та командних позицій перебувають у місті Ґаза. Тож ми зруйнували місто. Тепер вони кажуть нам, що більшість їх насправді в Хан Юнісі. І через день після того, як ми завершимо руйнування Хан Юніса, вони скажуть нам, що направду важлива інфраструктура — в Рафаху. Тоді ми також убиватимемо Рафах, допоки вони не скажуть нам, що живе серце ХаМаС на ділі — в єгипетській частині Рафаха. Подібно до крайнеба, ця мета ставатиме все віддаленішою щоразу, як ми наближаємося до неї.

   ХаМаСу було завдано суворого удару. Його майбутнє тепер залежить від будь-яких досягнутих міжнародних угод не менше, ніж від подальших боїв.

   Смугу Ґази було покарано достатньо, куди більше, ніж вона цього заслуговує. Її північну частину було зруйновано; 20 000 (на сьогодні понад 25 000 вбитих і зниклих безвісти — IiC) її синів і дочок було вбито; 5 000 (на сьогодні майже 8 000 — IiC) дітей загинули. Навіть якщо оцінка ЦаГаЛь, що вона вбила 5 000 бойовиків ХаМаС, правильна, пропорції страхітливі. В Україні люди були б нажахані такими пропорціями!

   Чи справді дозволенно вбити 20 000 людей, включаючи 5 000 дітей, для того, щоби вбити 5 000 вояків/терористів/бойовиків/оружного люду, хоч би яких страшенних?! І чи так само мали би бути дозволенні 100 000 (убитих — IiC) цивільних?! А мільйон?! "Скільки необхідно", — звичайна відповідь, і вона явно аморальна й неприйнятна!

   Я сумніваюся, що хтось в Ізраїлі може насправді уявити страждання Ґази. Але в Ізраїлі тепер не є час для милосердя до Ґази.

   Продовження війни означає окупацію та руйнування південної Ґази. Більш як подвоєна кількість ґазців, що їх уміщала ця область перед війною, скупчилася в ній тепер. І навіть перед війною вона була перенаселена за світовими стандартами.

   Тож куди вони всі підуть? На зруйновану північ? У переповнене ґазське містечко Аль-Мавасі? У заблокований Єгипет? І куди вони підуть після того, як війна скінчиться, коли в Ґазі не залишиться жодного непорушного каменя, і нема де зібрати дров, нема вугілля для печей, нема хліба, нема вогню, нема води, і все, що залишилося, — попіл, перефразовуючи вірш Моше Табенкіна? Неможливо продовжувати війну, не беручи цього до уваги.

   Так само неможливо продовжувати війну, не зважаючи на щораз більші міжнародні втрати, яких зазна́є Ізраїль. Більше картин смерти й руїни з Ґази зруйнують останні рештки репутації Ізраїлю, навіть поміж його кревних друзяк. Ми волимо розбити ХаМаС і втратити світ. Ми волимо розбити ХаМаС і стати потворою, навіть ув очах деяких із наших власних земляків. А тоді що?!

Як іде, слід так лишити...

   

   Переклад трьох німецьких варіяцій на тему п'ятого двовірша з моєї попередньої публікації

 

 

1.
Як іде, слід так лишити,
     Бо Найвища Воля в тім,
     Ходом щоби все своїм
Хтіло й мусило ходити.

Wie es geht ſo laß es gehen/
     Weil des Höchſten Wille ſteht/
     Daß es alſo/ wie es geht/
Will und ſoll und muß geſchehen.
 

Ґеорґ Ноймарк (1621-1681), тюринзький поет і композитор. Збірка "Poetisch- und Musikalisches Lustwäldchen" ("Поетичний і музичний лісок насолод"; Гамбурґ, 1652).

2.
Залиште йти наявний стан,
Бо найдобріший Бог і Пан
     Тому дозволив статись:
І те, що йшло впродовж століть,
І що у нинішню йде мить, —
     Повік йому ставатись!

Laßt gehen wie es geht her und ferr/
Weil es der gütigst' GOtt und HErr
     Hat laſſen also geschehen:
Dann wie es bißher gangen ist/
Und gehet noch zu dieſer Frist/
     Also wirds allzeit gehen.
 

А. Й. Конлін, п'ята частина "Narren-Welt" (див. мою попередню публікацію).

3.
Біг Сонця затіня стіну,
     Та повсякчас в неслушну мить.
Не випрямляймо кривину,
     Залишмо бігти, як біжить!

Der Sonnen-Lauff schattiert die Wand/
     Bald gar zu frühe / bald gar zu ſpath.
Zu recht wirds bringen nie kein Hand/
     Laß lauffen / wie es g'lauffen hat.
 

Андреас Шустер (латинізація прізвища — "Sutor"; 1687 (значно менш імовірно, 1653) - 1741), земляк і колеґа Конліна. Збірка "Latinum Chaos de, ex & pro omni..." ("Латинський Хаос про все, з усього та стосовно всього..."; Авґсбурґ, 1716).

 

 

---> http://virchi.pp.net.ua/publ/158-1-0-27599

Латинські та один грецький двовірші — I

    

   Переклад латинських та одного грецького двовірша різних авторів. Порядок двовіршів — згідно з другим виданням книжки "Brevissima" ("Найкоротші") п. Лаури Ґібс (Laura Gibbs), до минулого року онлайн-викладачки латинської мови та фолклору й мітолоґії в університеті Оклагоми.

 

 

I.
Скільки днів життя твого, — відать, друже, не годен:
    Тож чимшвидше роби те, що задумано є.

Quae vītae concessa tibī sint tempora, nescīs:
     Ergō fac citius quae facienda vidēs.

 

Урбано Аппендіні (1777 ‒ 1834), священник-піяр, педаґоґ і поет, родом із П'ємонта, але майже все доросле життя провів у Далмації. Збірка "De educatione religiosa, physica, intellectuali, et sociali disticha" ("Двовірші про реліґійну, фізичну, інтелектуальну та суспільну освіту"; Задар, 1834).

II.
Речень вишніх суть збагнути смертні не можуть;
     Бог лише те, що колись станеться, бачить Один.

Cursūs fātōrum nescit mēns ūlla virōrum,
     Sōlius est proprium scīre futūra Deī.
 

"Pamphilus de amore" ("Памфіл про любов"), славетна середньовічна (XII ст.) т.зв. елеґійна комедія (від її назви походить слово "памфлет"), рядки 499-500 (репліка старої зводниці).

III.
a.
Все переносить вік та односить за течією.
      В кожної речі є час; час, проте, містить усе.

Omnia fert aetās sēcum, aufert omnia sēcum.
      Omnia tempus habent, omnia tempus habet.

Джон Овен (латинізації прізвища — "Audoenus" чи "Ovenus"; бл. 1564 ‒ 1622 або 1628), валлійський поет-епіґраматист. Третя книга епіґрам (Лондон, 1606), 131-й номер. Початок першого вірша взято з "Буколік" Верґілія (IX.51), а другого — з книги Еклезіяста (III.1) у версії Вульґати.

b.
Все переносить вік та пріч усе має поне́сти.
      Те, що до серця було, далі люти́ть багатьох.

Omnia fert aetās sēcum, auferet omnia sēcum.
      Quae placuēre prius, displicuisse solent.

Джузеппе Ґатті (межа XVII-XVIII ст.ст.), флорентієць. Збірка "Sales poetici, proverbiales, et jocosi..." ("Дотепи поетичні, приказкові та жартівливі..."; Відень, 1703).

IV.
a.
Вік односить усе; далечінь часу може міняти
     Назви речей та зміст, о́брази їхні та суть.

Αἰὼν πάντα φέρει· δολιχὸς χρόνος οἶδεν ἀμείβειν
     οὔνομα καὶ μορφὴν καὶ φύσιν ἠδὲ τύχην.
 

Епіґрама з "Палатинської антолоґії" (IX.51; гадаю, збіг нумерації з "Буколіками" не випадковий), приписувана Платону.

b.
Все переносить вік; властивості, о́брази, назви,
      Долі у світі мінять — звичай у часу такий.

Omnia fert aetās: nātūram, nōmina, fōrmam
      Fortūnamque solet vertere longa diēs.

Переклад попередньої епіґрами, зроблений нідерландським гуманістом Гуґо Ґроцієм (1583 ‒ 1645).

V.
a.
Так, як іде, йти залиш, бо ж мусить так, як іде, йти.
     Так, як іде, вже ішло, ще йтиме й інакше не піде.

Sīcut it, īre sinās: quia sīc vult, sīcut it, īre:
     Sīcut enim nunc it: sīc semper it, īvit et ībit.
 

Крістоф Шелленберґ (? ‒ 1576), саксонський педаґоґ і поет, згідно з передмовою його учня, колеґи та друга Мартіна Гайнеке (латинізована форма прізвища — "Hayneccius"; 1544 ‒ 1611) до німецького автоперекладу "Hans Pfriem oder Meister Kecks" своєї ученої комедії "Hansoframea sive Momoscopus" ("Ганс Шило або Глумогляд").

b.
Так, як іде, йти залиш: так Бог предрік Усесильний.
     Так, як іде, вже ішло, ще йтиме й інакше не піде.

Sīcut it, īre sinās: Sīc vult Deus optimus īre:
     Sīcut enim nunc it, sīc semper it, īvit, et ībit.

Альберт Йозеф Конлін (псевдонім — "Loncin von Gominn"; 1669 ‒ 1753), швабський священник і духовний літератор. П'ята частина його opus magnum "Narren-Welt" ("Світ дурнів", скорочена назва; Авґсбурґ, 1709).

 

 

---> http://virchi.pp.net.ua/publ/158-1-0-27520