Царі-Маґи

 

   Переклад пісні "I Re Magi" Джузеппе ("Джозі") Ченто, італійського священика й пісняра, з альбома 1981 р. "Natale è Natale" ("Різдво є Різдво")

 

Глупа північ, небо хмарне,
розгорілася Зоря...
Три царі її пильнують:
Що прові́щує вона?!
І розпитують прибульців:
«Що де сталося, хто зна?!»
«Може, Пан усім родився?..
Пошукаймо-но Царя!»

Понав'ючили верблюдів,
кожен цар згори сіда,
і повнісінькі бесаги
скарбу всякого й добра.
У Зорі цієї в небі
що за Ціль, яка Мета?!
Шлях лежить їм у пустелі,
та ніщо їх не спиня...

   Приспів:
Три царі йдуть караваном,
виглядають дивних див:
зна́йдуть у печері вбогій
справжнього Царя царів!

Ось краса Єрусалима,
та Зорі вже там нема,
і по вулицях численних
бродить ба́йдуже юрма.
Зупиняють жінку, другу,
і питають, та дарма.
«Може, цар тутешній знає?!
Може, він додасть ума?!»

Але цар був препоганий,
їх докладно розпитав,
і позаздрив дивній славі,
та й на манівці послав.
Потім хлопчиків маленьких
він убити наказав,
та Хлоп'ятка у печері
так-таки й не розшукав.

    Приспів.

 

Три царі втомились, певне,
у село хода руша;
там шукають відпочинку,
і печерка ось мала.
Знов Зоря над нею сяє,
увійти їх заклика.
Ця Зоря, Зоря Господня,
їх до Нього привела!

Припадають на коліна
та цілують Немовля.
І Мір'я́м не розуміє,
і Йосе́фу дивина.
Всіх царів з усього світу
перевершить Це Дитя:
Цей народжений Єшу́а
світ врятує для Добра!

 

   Приспів.

 

 

Ориґінал:

 

Su nel cielo è mezzanotte,
una Stella è apparsa già.
I re magi stan vegliando:
cosa mai succederà?
Dall'Oriente all'Occidente
si domandano: «Chissà?»
«Forse è nato un Re, un Signore,
dai, andiamoLo a cercar».

Ora svegliano i cammelli
ed in sella sono già.
Le bisacce sono piene
di tesori e di bontà.
Quella Stella su nel cielo
dove mai li porterà?
Il cammino è nel deserto,
ma nessun li fermerà.

   Ritornello:
Vanno, vanno i re magi
a cercare Il Nuovo Re:
troveranno in una grotta
veramente Il Re dei re.

Ecco là Gerusalemme,
e la Stella non c'è più.
Per le strade indifferente
tanta gente se ne va.
Ora fermano una donna,
ma nessuno niente sa.
«Forse il re saprà qualcosa,
alla reggia tutti andiam».

C'era un re molto cattivo
che di tutto s'informò.
Invidioso per il fatto
tanto in giro li mandò.
Poi di notte a molte mamme
i bambini ammazzò,
ma Il Bambino nella grotta
mai quel re più non trovò.

   Rit.

I re magi, forse stanchi,
se ne vanno a riposar.
Cercano nella campagna,
una grotta han visto già.
C'è di nuovo quella Stella,
essi corrono fin là:
quella luce del Signore
li ha portati fino a Lui.

S'inginocchiano tremanti,
danno un bacio a Quel Bambino.
La Madonna non capisce,
san Giuseppe meno ancora.
Tutti i re del mondo intero
lì verranno da Gesù:
Quel Bambino appena nato
tutto il mondo salverà.

   Rit. 

 

 

 

 Велетень і Курдуплик

 

   Переклад 18-ї байки "Der Riese und der Zwerg" першої книги збірки Маґнуса Ґотфріда Ліхтвера (мол.) "Vier Bücher aesopischer Fabeln in gebundener Schreib-Art" ("Чотири книги езопових байок у віршованому вислові"; Ляйпціґ, 1748)

 

   Раз Велетень почварний
Курдуплика зустрів
І каже: "Кусень гарний!
Давненько я не їв!

   Немало в нім поживи,
Смачненьке черевце,
Не треба і підливи,
Ніжнісіньке м'ясце!"

   Схопив його за шию,
Як До́ріс* — звірину́.
Той в крик: "Ось-ось зомлію!
Що хочеш?! Не збагну!"

   І чує: "Мусиш, друже,
До мого шлунку йти!"
"Тож, — мовить Карлик, — дуже
Мене шануєш ти!

   Та перше ніж ти нині
Мене з'їв на обід,
Дозволь же сиротині
Прохання упослід!

   І поклянись, що вво́лиш!"
"Клянусь, чорт забери!"
"Прошу тебе: ніколи ж
Мене ти не жери!"

   Швиденько по стежині 
Вертався неборак,
Як раптом на хребтині
Відчув страшний кулак.

   Кричить: "О, лісе й ниво,
Ви свідки цих жахіть!
Він клявся неправдиво
І зараз хоче вбить!"

   А Велет кпить із нього:
"Та зроду я такий!"
Хто не боїться Бога,
Зневажить рід людський!

 

 

* — Дорійка (Дорійська; Δωρίς). Ідеться про Артеміду-мисливицю, культ якої був особливо поширений у дорійській частині Еллади (Спарта, де їй поклонялися з епітетом "Ὀρθία" ("Стрімка", "Стрімчаста", "Прямовисна", "Крутосхила", "Висока", "Піднесена", "Голосна", "Гучноголоса", "Пряма", "Прямолінійна", "Відкрита", "Відверта", "Непотайна", "Справедлива" тощо); а також Херсонес Таврійський, єдина дорійська колонія у Північному Причорномор'ї, де її було ототожнено з місцевою богинею-дівою таврів і шановано під іменами "Ὀρσιλοχία" ("Та, що ганяє/полохає зграї/стада" чи "Та, що збуджує/викликає пологи"; від слів "ὄρνυμι" та "λόχος") і "Ταυροπόλος/α" ("Таврійська" чи "Бичача" чи "Та, що збуджує (полює на) биків"; від "Τ/ταῦρος" і "πέλω"); подібний культ мав місце й в Ольвії, хоча це й іонійський поліс). Разом із тим не виключаю, що Ліхтвер перекрутив відомі спартанські епітети Артеміди "Δερεᾶτις" і "Δεράμιτις/Δεραμῖτις" (останній був також епітетом Атени; від назви міста "Δέρειον" (або "Δέρ(ρ)α" (тобто "шия/горло/горлянка"), "Δέρριον"), яке дехто віднедавна локалізує (див. тут і тут) біля церкви св. Теодори в аркадському селі Вастас (раніше Бастас) на межі зникнення, та, можливо, "μίτος" або "μίτυς", а разом, імовірно, "Тонкошия"(?)).

 

 

 Ориґінал:

 

   Es traf auf seinem Gange
Ein Ries' ein Zwerglein an,
Und sprach: ich suchte lange
So was für meinen Zahn.

   Dis soll zu Fingerlecken,
So wahr ich fromm und keusch,
Auch ohne Tuncke schmecken,
Denn es ist frisches Fleisch.

   Er fieng den Zwerg so leichte
Als Doris sonst ein Thier,
Der Zwerg schrie, daß er keichte,
Was willst du denn von mir?

   Du sollst, so must er hören,
Nach meinem Magen gehn.
So! sprach der Zwerg, der Ehren
Hätt ich mich nicht versehn.

   Doch eh ich armer Knabe
Dein Abend-Essen sey,
So stelle mir zur Gabe
Nur eine Bitte frey,

   Und schwör, sie zu erfüllen.
Er schwört: der Kleine spricht:
So höre meinen Willen,
Ich bitte, friß mich nicht.

   Der Zwerg gieng schon zurücke,
Und eilte durch das Land,
Als er an dem Genicke
Des Riesen Faust empfand.

   Ach! schrie er, Wald und Wiese,
Ihr Zeugen meiner Noth,
Hier schwur mir dieser Riese,
Hier giebt er mir den Tod.

   Der Ries' ein schlimmer Spötter
Sprach: das bin ich gewohnt:
Der fürchtet keine Götter,
Der keines Menschen schont.

 

 

   Існує щонайменше п'ять пісень на слова цієї байки:

 

     1. Надрукована вперше у другій частині збірки "Oden mit Melodien" ("Пісні (Оди) з мелодіями", Берлін, 1755; про цю частину (яка загалом уважається набагато слабшою за першу) див. у книзі "Історія нової німецької пісні" Германа Кречмара, стор. 238) анонімно, а пізніше, тим же видавцем (Фрідріхом Вільгельмом Бірнштілем), у третьому випуску (1761 р., стор. 72, з дещо відмінним текстом) видання "Musikalisches Allerley von verschiedenen Tonkünstlern" ("Музична всячина різноманітних композиторів") — під ім'ям Фрідріха Вільгельма Марпурґа. Проте сучасні дослідники (стор. 65) називають її автором Крістіяна Ґотфріда Краузе, посилаючися на лист Карла Вільгельма Рамлера Йоганну Вільгельму Людвіґу Ґляйму від 3-4 жовтня 1754 р. (друковане видання їхнього листування, стор. 152-68), у якому Рамлер завзято вихваляє Ліхтвера (про нього на стор. 154-7), наводить три його байки, зокрема й цю (у власній редакції, яка майже збігається з текстом у "Musikalisches Allerley"), і каже, що вона має "eine burlesque Melodie". Але беззаперечного твердження, що мелодія належить Краузе, я в листі не вичитав (на відміну від мелодії до першої з наведених у ньому байок Ліхтвера "Die Wespe und der Knabe" ("Оса та Хлопчик", 15-а байка четвертої книги)). Пісня має пустотливий, жартівливий, насмішкуватий ("burlesque" у Рамлера та "schnackisch" у "Musikalisches Allerley") характер, тональність ре мажор. 

 

     2. З рукописної збірки (стор. 67 у браузері, права сторона; без зазначення автора), яка датується між 1750 і 1774 р.р. та зберігається у музичній бібліотеці Університету Каліфорнії, Лос-Анджелес (UCLA). Ця пісня має цілковито протилежний до першої характер (примітка "schlendernd" ("спроквола")), тональність фа мінор. Очевидно, саме на цей мотив Й. Т. Гермес пропонує виконувати свій романс "Dir folgen meine Thränen" ув ориґінальному виданні "Geschichte der Miß Fanny Wilkes" (див. публікацію від 6.02 ц.р.; отже, пісню написано не пізніше 1766 р.).

 

   3. Крістіяна Фрідріха Даніеля Шубарта з рукописної збірки, датованої між 1775 і 1799 р.р.: інформація

 

   4. Такого собі Гайнріха Маєра (здогадно) з рукописної збірки, датованої бл. 1795 р. (якщо йдеться про Карла Гайнріха Маєра (а иншого композитора з таким ім'ям інтернет не знає), то на момент укладення збірки він мав близько 11 років!): інформація

 

   5. Йозефа Томи (інтернет про нього глухо мовчить) так само з рукописної збірки, датованої бл. 1809 р.: інформація

 Ні, не жаль ані за чим!

 

   Переклад усесвітньо відомої пісні "Non, je ne regrette rien" (сл. Мішеля Вокера, муз. Шарля Ґастона Дюмона; 1956)

 

Ні, ні за чим!
Ні, не жаль ані за чим!
За добром, що дістав, і за злом;
Стають вони лиш тлом!

Ні, ні за чим!
Ні, не жаль ані за чим!
Все сплатив, і замів, і спалив,
Давні дні потопив!

Зі своїх спогадань
Я багаття розклав;
Ні утіх, ні страждань
Мовби ввік і не мав!

І кохань чар і трем*
Я на пил оберну;
Замету біль і щем**,
Все з нуля розпочну!

Ні, ні за чим!
Ні, не жаль ані за чим!
Бо життя, далебі,
З цього дня віддаю лиш Тобі!

 

 

* — цю словоформу можна тлумачити подвійно:

 

   1. Як номінатив. Наскільки я можу судити, це слово запровадив до української літератури нещодавно упокоєний Валерій Шевчук не пізніше 1983 р. (романи "Дім на горі" й "На полі смиренному" та повість "Мор"; насправді, гадаю, суттєво раніше, бо частину новел із "Дому на горі" та перший варіянт "Мору" було написано наприкінці 1960-х, а у 1969-79, в період "маланчуківщини", Шевчука майже не друкували). Надалі воно багаторазово вживалося в поезії та прозі (1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10...), але, на жаль, досі чомусь не увійшло до словників.

 

   До того часу зрідка траплялося дуже схоже, майже ідентичне, слово "тремт". Найраніший приклад, який мені вдалося знайти, — верліброва новела "На базарі людського духа" такого/такої собі П. Марченка/о (жодної інформації про нього/неї я не знайшов; можливо навіть, що це є не хто инший, як Симон Петлюра, серед псевдонімів якого був і "Марченко" (прізвище матері), проте це малоймовірно з огляду на стиль) із "місяшника" "Стерні" (Прага, липень 1922 р., стор. 59). Далі це слово використовував у своїх поезіях Богдан Кравців  починаючи з 1947 р. щонайпізніше ("Служу Камені знов" і збірка перекладів із Рільке "Речі й образи"), а згодом, щонайменше двічі, Василь Стус у "Палімпсестах" ("Ти тут. Ти тут. Вся біла, як свіча..." та "Замерехтіло межи двох світів..."), можливо, запозичивши його саме у Кравцева (обидва були пристрасними шанувальниками та перекладачами Рільке). У словниках воно так само відсутнє.

 

 

   2. Як ґенетив множини застарілого галицького слова "трема" зі значенням "хвилювання, страх" (словнички рідкісних слів у творах Івана Франка та львівської ґвари).

 

 

   Таким чином, словоформа є водночас архаїзмом і неолоґізмом.

 

 

**  — це слово є відносним неолоґізмом, наші ранні класики його не знають. Згідно з моїми розшуками, йому дав "путівку в життя" Леонід Первомайський не далі, як 1931 р. (перший том зібрання творів, поезія "Під дощем", стор. 54).

 

 

Ориґінал:

 

Non, rien de rien
Non, je ne regrette rien
Ni le bien qu'on m'a fait ni le mal

Tout ça m'est bien égal!
 
Non, rien de rien
Non, je ne regrette rien
C'est payé, balayé, oublié
Je me fous du passé!
 
Avec mes souvenirs
J'ai allumé le feu
Mes chagrins, mes plaisirs
Je n'ai plus besoin d'eux!
 
Balayé(e)s les amours
Avec leurs trémolos
Balayé(e)s pour toujours
Je repars à zéro!
 
Non, rien de rien
Non, je ne regrette rien
Ni le bien qu'on m'a fait ni le mal
Tout ça m'est bien égal!
 
Non, rien de rien
Non, je ne regrette rien
Car ma vie, car mes joies
Aujourd'hui, ça commence avec toi!

 

 

    Перший запис пісні від 10 листопада 1960 р. у виконанні леґендарної Едіт П'яф (я не зміг з'ясувати причини, через які пісня пролежала "в шухляді" аж 4 роки):

 

 

 Навесні

 

   Переклад пісні Жака Ромена Жоржа Бреля "Au printemps" із його однойменного третього альбому 1958 р.

 

   Приспів: 

Навесні, навесні
І мої, і твої
Очі й серце хмільні!
Навесні, навесні
Скрізь коханців летять,
Як молитви, пісні!
Навесні!
Про квітки ті слова нескладні
І про погляд очей вдалині.
 

1. 

Всіх дівчат
Поцілунки тобі,
Знаки ніжних надій!
Глянь! То серця, як дерева бруньки,
Розчинили навкруг для дівчат юнаки!
Глянь! То серця, наче ті сірники,
Загорілись у них лиш од руху руки!

    Приспів.

2.
Місто все
В поцілунках лежить,
Навіть пізно вночі!
Глянь! Місто все немов лука зелена!
Пастушків та овечок тут сила-силенна!
Глянь! Місто все грає свято шалене!
І єднаються в сяйві весни наречені!

    Приспів.

3.
Вся Земля
В поцілунках лежить,
Сподівайся та мрій!
Глянь! Чудо це є останнє, що ти
В подарунок дістав із небес висоти!
Глянь! Чудо це мало нам надійти!
Зумій перший, єдиний свій шанс віднайти!
(або: Зумій першу, єдину нагоду знайти!)

 

Ориґінал:

    Refrain: 

Au printemps au printemps
Et mon cœur et ton cœur
Sont repeints au vin blanc
Au printemps au printemps
Les amants vont prier
Notre-Dame du bon temps
Au printemps
Pour une fleur un sourire un serment
Pour l´ombre d´un regard en riant

1.
Toutes les filles
Vous donneront leurs baisers
Puis tous leurs espoirs
Vois tous ces cœurs comme des artichauts
Qui s´effeuillent en battant pour s´offrir aux badauds
Vois tous ces cœurs comme de gentils mégots
Qui s´enflamment en riant pour les filles du métro

    Refrain.

2.
Tout Paris
Se changera en baisers
Parfois même en grand soir
Vois tout Paris se change en pâturage
Pour troupeaux d´amoureux aux bergères peu sages
Vois tout Paris joue la fête au village
Pour bénir au soleil ces nouveaux mariages

    Refrain.

3.
Toute la Terre
Se changera en baisers
Qui parleront d´espoir
Vois ce miracle car c´est bien le dernier
Qui s´offre encore à nous sans avoir à l´appeler
Vois ce miracle qui devait arriver
C´est la première chance la seule de l´année

    Refrain.

 

 

   Запис 1959 р. (відеоверсія):

 

 

 

   👉  http://virchi.pp.net.ua/publ/161-1-0-23279

 Хмарна неділя

   

   Переклад пісні "Συννεφιασμένη Κυριακή" (муз. Васіліса Ціцаніса, сл. композитора та/або Алекоса Ґу́веріса (існує також непідтверджена чи вкрай слабко підтверджена версія про авторство Нікоса Руцоса, див. перший постскриптум; особисто я схиляюся до першої версії, а саме, що слова належать переважно Ціцанісу, а Ґуверіс уніс лише невеликі виправки))

 

Неділя хмарна і тяжка
серце моє стискає,
де завжди хмарна течія,
Христе́ і Всесвятая!

Вона мов днина та страшна
напередодні мая!
Неділя хмарна і тяжка
серце моє все крає!..

Її побачу всю в дощі —
спокою геть не маю...
І чорно, чорно на душі,
і важко я зітхаю...

 

 

Ориґінал:

 

Συννεφιασμένη Κυριακή
μοιάζεις με την καρδιά μου
που έχει πάντα συννεφιά
Χριστέ και Παναγιά μου

Είσαι μια μέρα σαν κι αυτή
που 'χασα τη χαρά μου
συννεφιασμένη Κυριακή
ματώνεις την καρδιά μου

Όταν σε βλέπω βροχερή
στιγμή δεν ησυχάζω
μαύρη μου κάνεις τη ζωή
και βαριαναστενάζω

 

 

   P.S. Мій переклад зі статті про пісню у грецькій Вікіпедії:

 

   "Хмарна неділя" — пісня 1948 р. у стилі ребетіко, на музику Васіліса Ціцаніса та вірші композитора з участю Алекоса Ґу́веріса (поета з м. Ла́риса, яке було майже повністю зруйновано та знелюднено внаслідок італійських і німецьких бомбардувань у грудні 1940 та березні 1941 р.р. і сильного землетрусу 1 березня 1941 р. — IiC). Навколо теми авторства віршів спалахнула затята суперечка, яка тривала чимало років.
   Іліас Петропулос у своїй книзі "Пісні ребетіко" (1968 р. — IiC) повідомляє, що вона вважається найгарнішою піснею ребетіко. У голосуванні часопису "Δίφωνο" ("Двоголосне" — IiC) у травні 1999 р., її було обрано як найкращу грецьку пісню XX ст.
   Ціцаніс розповідає історію пісні, кажучи: "В часи Катохі́ (потрійної германо-італо-болгарської окупації Еллади в роки Другої світової війни — IiC), у Тесалонікі, було створено і "Хмарну неділю". А привід мені дала одна з трагічних подій, які відбувалися тоді в нашому краї, з голодом, бідою, страхом, утиском, арештами, стратами. Атмосфера, яка навіяла мені вірші, навіяла також і мелодію. Вона вийшла з "хмарности" окупації та безнадії, що роздирала нас усіх — тоді, коли "все лякала погроза й тисло рабство" (цитата з 4-ї строфи "Славня до Свободи" Діонісіоса Соломо́са, в ориґіналі "ὅλα ... τὰ ’σκιαζε ἡ φοβέρα καὶ τὰ πλάκωνε ἡ σκλαβιά" — IiC). Я хотів, щоби вона кричала про чорну безнадію, але водночас і про гордість нашого народу, який не терпить узди та рабства. "Хмарна неділя" — не одна-єдина подія Катохі, проте містить у собі цілий той трагічний період. Те, що я тримав у собі, і те, що я ховав зі скорботних подій, що їх я переживав, — те пові́дав я цією моєю піснею. Вона була відтоді закінчена, під первісним заголовком "Скривавлена Неділя", бо тієї важкої зимової недільної ночі побачив я на власні очі смерть одного звитяжця. Скривавилося серце моє, і я, в свою чергу, скривавив пісню. Я записав її на платівку 1948 р., після того як вистраждав близько року, бо бракувало одного слова в куплеті. Я відчув, і не приховую цього, особливу гордість через те, що вона одразу захопила народ. Її поширення від одного краю до иншого сповнило мене вірою й оптимізмом, але й надмірною відповідальністю за мій шлях у просторі народної музики" (цитата з книжки Костаса Хадзідулі́са 1980 р. "Васіліс Ціцаніс: моє життя, моя робота" — IiC).
   Пісні знадобилося 5 років, щоби бути довершеною. Ціцаніс розпочав її творення 1943 р. посеред Катохі, коли перебував у Тесалонікі, і завершив 1948 р. Як казав він сам, причиною було те, що він не міг знайти певне слово: "Найбільшої втоми та смутку завдала мені "Хмарна неділя". Я не міг знайти одне означувальне трискладове слово. Зрештою слово вийшло з самого тексту: "που έχει πάντα συννεφιά – συννεφιά" (у моєму перекладі: "де завжди хмарна течія" — IiC). Повторюване слово є шукане. Всяке инше замість цього суперечило музиці" (сумнівна цитата; я не можу знайти першоджерело — IiC).
   У 1976 р. Нікос Руцос, розмовляючи в газеті "Ελευθεροτυπία" ("Свобода друку", колишня газета тоді лівого, пізніше лівоцентристського спрямування — IiC) від 15 травня з Дімітрісом (у статті помилково сказано "Йоргосом" — IiC) Ґйонісом, заявив, що не лише "Хмарна неділя", але й инші 17 пісень Ціцаніса було написано на його вірші чи принаймні у співпраці з ним. Ціцаніс обурено відповів, і за рік авторитетний суд виправдав композитора (детальніше див. тут — IiC).
   1977 р., в своїй "Антології ребетіко" (4-томній — IiC) Тасос Схореліс повідомляє про инакше походження віршів пісні: "Вірші написав у 1947 р. Алекос Ґуверіс. Якоїсь неділі програв футбольний клуб "Ларісаїко́с (у книзі (чи то статті) помилково говориться про клуб "Α.Ε.Λ.", утворений лише 1964 р. — IiC)", й Ґуверіс, його фанатичний уболівальник, написав вірші. Ціцаніс зробив виправлення у третьому вірші першого чотиривірша. Ні окупацій, ні вбитих звитяжців".
   Хоча Васіліс Ціцаніс і не відповів на публікацію Схореліса, в подальшому своєму інтерв'ю з Па́носом Єраманісом він визнав, що вірші постали у співпраці з його другом Алекосом Ґуверісом із Лариси. Нарешті, у пам'ятному випуску журналу "Ταχυδρόμος" ("Кур'єр" — IiC) до 20-ліття від смерти Ціцаніса, Костас Хадзідуліс оприлюднив важливу та показову "заяву" Ґуверіса, написану в Атенах 17.9.1947, згідно з якою він каже: "...я взяв участь у завершенні віршів, додавши один-єдиний куплет". Насправді, Ґуверіс указує себе у відповідній картці ΑΕΠΙ (мертве нині Анонімне Товариство Інтелектуальної Власности (Авторських Прав) — IiC) як автора віршів цієї пісні з часткою 20%.

 

   P.P.S. Якщо, як я вважаю, Ціцаніс є переважним автором слів пісні ("воєнна версія"), то, на мою думку, він зіставляє в них трагічні для Еллади неділі квітня 1941 р. (а саме, 6-е, коли розпочалося вторгнення вермахту, операція "Маріта"; 20-е, Великдень, коли грецька армія фактично припинила опір; та 27-е, коли гітлерівці увійшли до столиці), з одного боку, та не менш трагічні неділі 1944 р. (15 жовтня й особливо 3 грудня, коли відбулися розстріли мирних демонстрацій із десятками загиблих та поранених, що дало початок Декемвріані́ та згодом Громадянській війні в Елладі), з иншого. Не виключаю також, що має місце алюзія на 1 вересня 1946 р., коли з позитивним результатом відбувся референдум щодо збереження монархії, що став одним із приводів для початку бойових дій.

   Коли слова все ж таки належать переважно Ґуверісу ("футбольна версія"), то, як мені видається, навряд чи можливо прив'язати згадані в пісні дні до певних дат. В усякому разі, вкрай сумнівно, щоби Ґуверіс уподібнював програш улюбленої футбольної команди до загарбання Батьківщини ворожим військом (инакше це було би блюзнірським перебільшенням).

   Крім того, слід зауважити, що на назву та певною мірою на зміст пісні майже напевно вплинула надзвичайно популярна починаючи з 1935 р. й аж до сьогодення угорська пісня "Szomorú Vasárnap" ("Похмура неділя", сл. Ласло Явора, муз. Реже Шереша), найбільше відома в англійській адаптації "Gloomy Sunday" (також існують польська, французька, японська, іспанська, російська, німецька, фінська, словенська, італійська тощо версії) з епітетом "угорська самогубна пісня" (нібито вона ви́кликала хвилю самогубств серед тих, хто її слухав, але це твердження не має вагомого обґрунтування, хоча композитор і вкоротив собі віку, щоправда, набагато пізніше за створення пісні).

 

 

   Перший запис пісні від 11 серпня (за даними YouTube) або 13 вересня (за даними форуму про ребетіко) 1948 р. у виконанні Про́дромоса Цаусакіса та Сотірії Бел(л)у:

 

 

   

   Виконання автора, Васіліса Ціцаніса, та Кеті Ґреі з фільму реж. Ерікоса Таласіно́са "Ορφανή σε ξένα χέρια" ("Сирота в чужих руках", 1962):

 

   Перекладення для фортеп'яно Маноса Хадзідакіса ("Шість народних картин", op.5 №1, 1950) в авторському записі 1954 р.:

 

 Сьогодні плачуть небеса

    

   Переклад пісні "Απόψε κλαίει ο ουρανός" (сл. Костаса Претендеріса, муз. Міміса Плесаса) з фільму "Μια κυρία στα μπουζούκια" ("Пані в кафешантані"; див. публікацію від 9.03 минулого року)

 

Сьогодні плачуть небеса
за мною й за тобою.
Палкі слова розвіялись
і збігли за водою;
скувало холодом вуста,
зневірою німою...
 

Свинцеві плачуть небеса
розпукою тяжкою...

Що скажеш ти?! Що я скажу?!
Ти, зоре, не зі мною!
Все чорне, тьмяне, мерехтить,
покрито пеленою.
І серце стало болем лиш,
а очі — лиш сльозою!..

Свинцеві плачуть небеса
розпукою тяжкою...

Ориґінал:

 

Απόψε κλαίει ο ουρανός
για σένα και για μένα.
Τα λόγια μας σκορπίσανε
και είναι πια χαμένα,
εμείνανε τα χείλη μας
βουβά και παγωμένα.

Κι είναι βαρύς ο ουρανός
και κλαίει απελπισμένα.

Τι να σου πω, τι να μου πεις;
Χάνω το φως και σένα.
Είν' όλα μαύρα και θολά,
όλα συννεφιασμένα.
Είν' η καρδιά μου μια πληγή,
τα μάτια μου κλαμένα.

Είναι βαρύς ο ουρανός
και κλαίει απελπισμένα.

 

 

Виконання Яніса Пулопулоса зі стрічки:

 

 

 До тебе линуть звуки...

 

   Переклад вірша-романсу німецького поета, романіста й теолога Йоганна Тімотойса Гермеса "Dir folgen meine Thränen..." (инші назви: "An die Wankelmütige" ("До нерішучої") та "Nachruf auf/an Jenny" ("Голосіння за Дженні" чи "Заклик до Дженні")) з другого тому (четверта книга) його сентиментального роману "Geschichte der Miß Fanny Wilkes" ("Історія міс Фанні Вілкс"; 1766)

 

До тебе линуть звуки
   Важких ридань моїх,
Але нестерпні муки
   Здіймаєш ти на сміх!

Давно вже дні в могилі,
   Що в них я втіху мав,
Та клятви ті ще в силі,
   Які тобі я дав!

Якби знайшла ти міру
   Незмірного жалю,
Не втратила б ти віру,
   Що я тебе люблю!

В душі моїй тернини
   Й тобі би запекли,
Колишнє в ці хвилини
   Згадати б ми змогли!

Мене ти зневажаєш,
   Проте я твій повік,
А той, кого кохаєш, —
   Невірний чоловік!

Коли не хочеш рани
   Ти мати, як моя,
Тоді забудь каштани,
   Де спомин твій сія.

Забудь поля та ниви,
   Де слалась наша путь!
Струмочків переливи
   Забудь, мене забудь!

Поринь в утіхи море,
   Не відай самоти —
Моє не важить горе,
   Коли щаслива ти!..

Але твій образ, мила,
   Іде за мною вслід!
В нім риска не зотліла,
   Ніскільки він не зблід!

І серця завмирання
   Мені шепоче: "Ні!
Не збудешся страждання,
   Хіба що у труні!"

Ориґінал:

 

Dir folgen meine Thränen,
    Dir, die du von mir fliehst
Und mein unendlich Sehnen
    Ganz ohne Thränen siehst!

Jezt ist der Tag verloren,
    Auf den ich mich gefreut! —
Doch was ich dir geschworen
    Hat mich noch nie gereut.

Und könntest du ihn messen,
    Den Schmerz, den ich nie maß:
Du würdest nie vergessen
    Den, der dich nie vergaß!

Der Anblick dieser Wunden
    Würd dir dann schmerzhaft seyn —
Wie würden diese Stunden
    Mein erstes Glück erneun!

Mein Herz, das du verkennest,
    O Freundinn! bleibt doch dein. —
Das Herz, für das du brennest,
    Wird nicht so standhaft seyn!

Willst du die Ruhe finden,
    Die mich zeitlebens flieht:
O! So vergiß die Linden,
    Wo mir dein Denkmaal blüht.

Vergiß die frischen Wiesen,
    Die ich mit dir durchstrich!
Die Bäche, die da fließen,
    Vergiß! — Vergiß auch mich!

Durchlebe froh die Tage,
    Da dich mein Herz vermißt —
Ich fühle keine Plage,
    Wenn du nur glücklich bist!..

Doch ach! Dein Bild — Geliebte!
    Dein Bild verfolget mich! —
Du! Die ich nie betrübte,
    O! Nie vergeß ich dich!

Ich fühle tief im Herzen,
    Daß du nicht bey mir bist —
Bis mich und meine Schmerzen
    Ein kühles Grab verschließt!

   Існує кілька музичних версій поезії:

 

     1. Ода Крістіяна Беньяміна Убера (Бреслау, 1772; стор. 101-7)   

    

     2. Йоганна Абрагама Петера Шульца зі збірки "Gesänge am Clavier" ("Пісні для (чи в 

         супроводі) клавіру", 1779; стор. 35): сучасна адаптація нот мелодії та озвучення

 

     3. Йоганна Філіппа Кірнберґера, вчителя Шульца, з однойменної збірки 1780 р. (стор. 15)    

 

     4. Юліяни Райхардт (уродж. Бенда): інформація

     

     5. Йоганна Антона Андре, за даними з п'ятого тому збірки "Die Volkslieder der Deutschen"

         ("Народні пісні німців", 1836; стор. 13)

 

     6. Народна прирайнська мелодія, записана (згідно з твердженням зі збірки  

         "Volksthümliche Lieder der Deutschen im 18. u. 19. Jahrhundert" ("Народні пісні німців у

          XVIII та XIX ст.ст.", 1895; стор. 363-4)) Людвіґом Крістіяном Ерком у 1839 р.:  

          інформація, ноти й озвучення

 

   Також романс виконувався на мелодії инших романсів.

   

   👉  http://virchi.pp.net.ua/publ/161-1-0-23478 (доповнено та відредаґовано)