Сьогодні плачуть небеса...

    

   Переклад пісні "Απόψε κλαίει ο ουρανός" (сл. Костаса Претендеріса, муз. Міміса Плесаса) з фільму "Μια κυρία στα μπουζούκια" ("Пані в кафешантані"; див. публікацію від 9.03 минулого року)

 

Сьогодні плачуть небеса
за мною й за тобою.
Палкі слова розвіялись
і збігли за водою;
скувало холодом вуста,
зневірою німою...
 

Свинцеві плачуть небеса
розпукою тяжкою...

Що скажеш ти?! Що я скажу?!
Ти, зоре, не зі мною!
Все чорне, тьмяне, мерехтить,
покрито пеленою.
І серце стало болем лиш,
а очі — лиш сльозою!..

Свинцеві плачуть небеса
розпукою тяжкою...

Ориґінал:

 

Απόψε κλαίει ο ουρανός
για σένα και για μένα.
Τα λόγια μας σκορπίσανε
και είναι πια χαμένα,
εμείνανε τα χείλη μας
βουβά και παγωμένα.

Κι είναι βαρύς ο ουρανός
και κλαίει απελπισμένα.

Τι να σου πω, τι να μου πεις;
Χάνω το φως και σένα.
Είν' όλα μαύρα και θολά,
όλα συννεφιασμένα.
Είν' η καρδιά μου μια πληγή,
τα μάτια μου κλαμένα.

Είναι βαρύς ο ουρανός
και κλαίει απελπισμένα.

 

 

   Виконання Яніса Пулопулоса зі стрічки:

 

 

 До тебе линуть звуки...

 

   Переклад вірша-романсу німецького поета, романіста й теолога Йоганна Тімотойса Гермеса "Dir folgen meine Thränen..." (инші назви: "An die Wankelmütige" ("До нерішучої") та "Nachruf auf/an Jenny" ("Голосіння за Дженні" чи "Заклик до Дженні")) з другого тому (четверта книга) його сентиментального роману "Geschichte der Miß Fanny Wilkes" ("Історія міс Фанні Вілкс"; 1766)

 

До тебе линуть звуки
   Важких ридань моїх,
Але нестерпні муки
   Здіймаєш ти на сміх!

Давно вже дні в могилі,
   Що в них я втіху мав,
Та клятви ті ще в силі,
   Які тобі я дав!

Якби знайшла ти міру
   Незмірного жалю,
Не втратила б ти віру,
   Що я тебе люблю!

В душі моїй тернини
   Й тобі би запекли,
Колишнє в ці хвилини
   Згадати б ми змогли!

Мене ти зневажаєш,
   Проте я твій повік,
А той, кого кохаєш, —
   Невірний чоловік!

Коли не хочеш рани
   Ти мати, як моя,
Тоді забудь каштани,
   Де спомин твій сія.

Забудь поля та ниви,
   Де слалась наша путь!
Струмочків переливи
   Забудь, мене забудь!

Поринь в утіхи море,
   Не відай самоти —
Моє не важить горе,
   Коли щаслива ти!..

Але твій образ, мила,
   Іде за мною вслід!
В нім риска не зотліла,
   Ніскільки він не зблід!

І серця завмирання
   Мені шепоче: "Ні!
Не збудешся страждання,
   Хіба що у труні!"

Ориґінал:

 

Dir folgen meine Thränen,
    Dir, die du von mir fliehst
Und mein unendlich Sehnen
    Ganz ohne Thränen siehst!

Jezt ist der Tag verloren,
    Auf den ich mich gefreut! —
Doch was ich dir geschworen
    Hat mich noch nie gereut.

Und könntest du ihn messen,
    Den Schmerz, den ich nie maß:
Du würdest nie vergessen
    Den, der dich nie vergaß!

Der Anblick dieser Wunden
    Würd dir dann schmerzhaft seyn —
Wie würden diese Stunden
    Mein erstes Glück erneun!

Mein Herz, das du verkennest,
    O Freundinn! bleibt doch dein. —
Das Herz, für das du brennest,
    Wird nicht so standhaft seyn!

Willst du die Ruhe finden,
    Die mich zeitlebens flieht:
O! So vergiß die Linden,
    Wo mir dein Denkmaal blüht.

Vergiß die frischen Wiesen,
    Die ich mit dir durchstrich!
Die Bäche, die da fließen,
    Vergiß! — Vergiß auch mich!

Durchlebe froh die Tage,
    Da dich mein Herz vermißt —
Ich fühle keine Plage,
    Wenn du nur glücklich bist!..

Doch ach! Dein Bild — Geliebte!
    Dein Bild verfolget mich! —
Du! Die ich nie betrübte,
    O! Nie vergeß ich dich!

Ich fühle tief im Herzen,
    Daß du nicht bey mir bist —
Bis mich und meine Schmerzen
    Ein kühles Grab verschließt!

   Існує кілька музичних версій поезії:

 

     1. Ода Крістіяна Беньяміна Убера (Бреслау, 1772; стор. 101-7)   

    

     2. Йоганна Абрагама Петера Шульца зі збірки "Gesänge am Clavier" ("Пісні для (чи в 

         супроводі) клавіру", 1779; стор. 35): сучасна адаптація нот мелодії та озвучення

 

     3. Йоганна Філіппа Кірнберґера, вчителя Шульца, з однойменної збірки 1780 р. (стор. 15)    

 

     4. Юліяни Райхардт (уродж. Бенда): інформація

     

     5. Йоганна Антона Андре, за даними з п'ятого тому збірки "Die Volkslieder der Deutschen"

         ("Народні пісні німців", 1836; стор. 13)

 

     6. Народна прирайнська мелодія, записана (згідно з твердженням зі збірки  

         "Volksthümliche Lieder der Deutschen im 18. u. 19. Jahrhundert" ("Народні пісні німців у

          XVIII та XIX ст.ст.", 1895; стор. 363-4)) Людвіґом Крістіяном Ерком у 1839 р.:  

          інформація, ноти й озвучення

 

   Також романс виконувався на мелодії инших романсів.

   

   👉  http://virchi.pp.net.ua/publ/161-1-0-23478 (доповнено та відредаґовано)

Царі-Маґи (Ґабріеле д'Аннунціо)

Царі-Маґи

 

   Переклад сонета Ґабріеле д'Аннунціо "I Re Magi". Подекуди можна прочитати (напр., тут), що, буцімто, сонет увіходить до opus magnum д'Аннунціо "Laudi" ("Прослави"). Проте в оцифрованому тексті "Laudi" у Вікіджерелах цього вірша немає та й не мало би бути, бо в період створення "Laudi" (1895-1912; за винятком п'ятої книги, яку було включено до збірки посмертно) д'Аннунціо відзначався виразним антихристиянським настроєм і потеплів до християнства лише наприкінці життя (можливо, після Латеранських угод 1929 р.; докладніше див. тут). Тому, не знайшовши точнішої інформації, я припускаю, що вірш було створено в 1930-х.

 

Світла за́грави-хвилі
Побожну озорили
Ніч, у млі заясніли
на милі, й милі, й милі...

О, Новина у Силі!
Маріїн Цвіте милий!
Мелос луна несмілий,
всюди лілії білі!..

Свище борві́й-примара,
не омина ні звора*,
гласять ангели в хорі;

і зрим ми Бальтазара,
Ка́спера й Мельхіора,
і смоли**, й злото, й зорі...


* — всі словники подають форму ґенетиву "звору", проте численні приклади з народної творчости та красного письменства (1, 2, 3, 4, 5, 6...) показують, що так само поширеною (чи навіть поширенішою) є форма "звора"

** — ладан і мирра


   Ориґінал:

Una luce vermiglia***
risplende nella pia
notte e si spande via
per miglia e miglia e miglia.

O nova meraviglia!
O fiore di Maria!
Passa la melodia
e la terra s’ingiglia.

Cantano tra il fischiare
del vento per le forre
i biondi angeli in coro;

ed ecco Baldassarre,
Gaspare e Melchiorre,
con mirra, incenso ed oro.


*** — рядок є цитатою з "Божественної Комедії" (Пекло, 3.134):

La terra lagrimosa diede vento,
che balenò una luce vermiglia
la qual mi vinse ciascun sentimento;
e caddi come l'uom cui sonno piglia.

   Дослівний переклад:

Заплакана (инакше: Сльозоточива) земля видала вітер,
який засяяв багряним світлом,
що здолало в мені всяке чуття;
і я впав, як людина, що її змагає сон.

   Тут ідеться про землетрус або виверження вулкана (в середньовіччі їхньою причиною вважалися підземні вітри). Таким чином, виходячи з дантівського образу, д'Аннунціо змальовує цілковито протилежну картину супокою. 

 

 

   P.S. Музика до вірша авторства нещодавно створеного неаполітанського реґі(ей)-гурту з досить дивною назвою "BANDA BERLUSCONI" (нічого більше про нього не знаю). Звісно, вона не надто пасує до настрою поезії д'Аннунціо, проте музиканти добре зрозуміли та відтворили будову сонета.

 

 

 

   👉  http://virchi.pp.net.ua/publ/158-1-0-27998

Царі-Маґи (Едмон Ростан)

Царі-Маґи

   

   Переклад сонета Едмона Ростана "Les Rois Mages" з посмертної збірки "Le Cantique de l'aile" ("Пісня крила"; 1922)

 

Загубили вони Зорю. А гублять чом
Зорю? Бо часом надто дивляться на неї...
Два Білії Царі, вельми вчені халдеї,
Нарисували кола на землі жезло́м.

Порахували щось зі схиленим чолом...
Та Зоря утекла, як тікають ідеї.
І ці двоє, що шлях їм лежав до Юдеї,
Заплакали під оксамитовим шатром.

А Цар Чорний, що мали до нього зневагу,
Сказав собі: "Втамуймо не нашу лиш спрагу.
Напоїмо тварин, щоб легше йти могли".

І коли він тримав цебра дужку мосяжну,
В люсте́рку неба, звідки верблюди пили,
Узрів Зорю летку, золоту й неосяжну.


Ориґінал:

Ils perdirent l’Étoile, un soir. Pourquoi perd-on
L’Étoile? Pour l’avoir parfois trop regardée...
Les deux Rois Blancs, étant des savants de Chaldée,
Tracèrent sur le sol des cercles, au bâton.

Ils firent des calculs, grattèrent leur menton...
Mais l’Étoile avait fui comme fuit une idée.
Et ces hommes dont l’âme eut soif d’être guidée
Pleurèrent en dressant les tentes de coton.

Mais le pauvre Roi Noir, méprisé des deux autres,
Se dit : « Pensons aux soifs qui ne sont pas les nôtres.
Il faut donner quand même à boire aux animaux. »

Et tandis qu’il tenait un seau d’eau par son anse,
Dans l’humble rond de ciel où buvaient les chameaux
Il vit l’Étoile d'or qui dansait en silence.


Поклоніння Маґів:

 

Геронімус Босх (бл. 1495; центральна стулка)

Домінікос Теотокопулос (Ель Ґреко; 1568-9)

Пітер Паул Рубенс (точніше (як вимовляють самі фламандці) Рюбенш; 1628-9)

   👉  http://virchi.pp.net.ua/publ/158-1-0-27366

Єрушала́їм

    

    Переклад пісні "Yerushaláïm" (сл. та муз. Шарля Азнавура) з альбому 1967 р. "Entre deux rêves" ("Межи двома снами (сновиддями, мріями, мареннями...)", див. також тут; перша пісня зворотного боку платівки). У цій статті пишеться, що пісню було створено на пошану перемоги Держави Ізраїлю в Шестиденній війні. Це звучить правдоподібно, бо вікіпедійна стаття про альбом каже, що останні пісні в ньому було записано в липні-вересні 1967, а війна відбулася на початку червня.

 

Щодня, щодня,
Як те дитя,
В думках тебе малюю,
Єрушала́їм!
Здаля, здаля
Дивлюся я
На скелю золотую,
Єрушалаїм!

Слідами краян,
Вогонь крізь туман
В очах своїх несучи,
З далеких морів,
Знайомих країв
У небезпеку йдучи,
До тебе прийшов
І ноги у кров
Я збив, Єрушалаїм!

Нас вберегти
Здатен лиш ти,
Встромивши в груди любов,
Єрушалаїм!
Та чи проб'є
Щастя моє
До мене дорогу знов?
Єрушалаїм!

Повстало все зло,
Щоб нас розмело,
І наших благань луна
Тривожить блакить,
Що здавна стоїть
Між нами, немов стіна.
Одначе росте
Надія на те,
Що любов колись
Оживе й злетить у вись
В тобі, Єрушалаїм!  

 

 

Ориґінал:

 

De temps en temps
Comme un enfant
Ma pensée te dessine
Yerushalaïm
De loin en loin
Tu n'es plus qu'un
Rêve qui tombe en ruine
Yerushalaïm

Tel ces émigrants
Dont les yeux brûlants
S'ouvrent à l'écho de ton nom
D'au-delà des mers
Souvent à travers
D'hostiles et dures régions
J'étais venu
Mains vides et pieds nus
À toi Yerushalaïm

 

Pour me garder
Tu as cloué
L'amour dans ma poitrine
Yerushalaïm
Où sont mes joies
N'y a-t-il pas
De bonheur sans épines?
Yerushalaïm

 

Tout s'est acharné
Pour nous déchirer
Et le brouillard de n(v?)os pleurs
A troublé l'azur
Élevant un mur
Entre son cœur et mon cœur
Mais j'ai en moi
L'espoir toutefois
Que l'amour encore
Renaisse et vive encore
Pour nous à (toi) Yerushalaïm

 

 

   Живий запис 1967 або 1968 р. (але навряд чи 1966, як подається на YouTube):

 

 

    Версія з платівки на 45 обертів (оркестр під орудою Крістіяна Ґобера):

 

 

 

    👉  http://virchi.pp.net.ua/publ/161-1-0-23451

О, Сонце долі!

   Переклад усесвітньо відомої неаполітанської пісні "’O sole mio" (сл. Джованні Капурро, муз. Едуардо ді Капуа й Альфредо Мадзуккі (частка внеску кожного з двох останніх досі залишається предметом дискусії)). Згідно з популярною (особливо в Україні), проте непідтвердженою та неспростованою, леґендою (детальніше див. тут), Ді Капуа написав її музику буцімто під час ґастролей ув Одесі у квітні 1898 р.

 

Яка прекрасна сонцесяйна днина,
ясне́ повітря після непогоди!
Навколо свіже дихання природи...
Яка прекрасна сонцесяйна днина!

   Приспів:
Та ліпше Сонце мені сія!
О, Сонце долі, краса твоя!
О, Сонце, о, Сонце долі,
краса твоя, краса твоя!

Іскряться шиби у вікні твоєму;
білизну праля миє та співає,
щоденну втому наче забуває...
Іскряться шиби у вікні твоєму.

   Приспів.

Коли темніє та сідає сонце,
немовби тугу чорну я спиваю;
всю ніч віконце любе споглядаю,
коли темніє та сідає сонце.

   Приспів.


Ориґінал:

Che bella cosa è na jurnata ’e sole,
n’aria serena doppo na tempesta!
Pe’ ll’aria fresca pare già na festa...
Che bella cosa na jurnata ’e sole.

   Ritornello:
Ma n’atu sole cchiù bello, oi ne’,
’o sole mio sta nfronte a te!
’o sole, ’o sole mio
sta nfronte a te, sta nfronte a te!

Luceno ’e llastre d’’a fenesta toia;
’na lavannara canta e se ne vanta
e pe’ tramente torce, spanne e canta,
luceno ’e llastre d’’a fenesta toia.

   Rit.

Quanno fa notte e ’o sole se ne scenne,
me vene quasi ’na malincunia;
sotta ’a fenesta toia restarria
quanno fa notte e ’o sole se ne scenne.

   Rit.


   Перший в історії запис пісні у виконанні леґендарного Енріко Карузо від 5.02.1916:

 

 

   👉  http://virchi.pp.net.ua/publ/161-1-0-27807

 На добраніч!

   

   Переклад серенади "Kalinìfta!" (сл. Віто Доменіко Палумбо, муз. народна). Вона de facto стала музичним символом салентійських греків, носіїв діялекту ґріко. Її виконанням у м. Мельпіньяно (на ґріко: "Ліпіньяна") традиційно з 1998 р. завершується фестиваль "La Notte della Taranta" ("Ніч Тарантула, або ж Ніч Пі́дзіки (салентійський різновид тарантели)").

 

 

Яка лагідна ніч і прекрасна,
та нема мені сну, ні спочину!
З-під вікна твого, люба, жадана,
тужним серцем до тебе полину...

Лиш у мріях тебе я кохаю,
та щодня все сильніше люблю!
Де стою, де ходжу, де блукаю, —
серце на́впіл тобою ділю!

Та ніколи мене не любила ти
і не мала жалю́ ні краплини;
не схотіли твої гарні вустонька
мені мовити слово єдине!

Твої очі — мов іскорки Раю,
але усміху з них не ловлю!
Та хоч де я стою, де блукаю, —
серце навпіл тобою ділю!

З неба зорі на мене мов дивляться,
шепче з місяцем їхня родина,
посміхаються, кажуть: "Ой, вітрові
надсилаєш пісні, бурлачино!"

Та на посміхи зір не зважаю,
про слова тії думку згублю!
Тебе завжди на мислі я маю,
серце навпіл тобою ділю!

Але спиш ти і, певно, у маренні
бачиш милого свого хлопчину.
Він тебе, в очі ніжно цілуючи,
пригортає до себе; о, гину!..

На добраніч! У далі зникаю...
Тихо спи, я ридання тлумлю...
Але там, де ходжу, де блукаю,
серце навпіл тобою ділю!


Ориґінал (джерело, виправлене мною згідно з ортографією граматичних матеріялів і словника з того-таки сайту (на жаль, єдиного загальноприйнятого правопису для ґріко досі немає) та моїм власним слуховим сприйняттям; див. також докладну та хвальну розвідку п. Мікеле "Ґорро" Ґоріні, де він зібрав докупи та звірив різні варіянти тексту серенади):

Ti en' glicèa tùsi nìfta ti en' òria!
C'evò e' pplònno pensèonta se sèna;
c'ettumpì sti ffenèstra-ssu, agàpi-mmu,
tis kardìa-mmu su nìfto ti ppèna...

Evò pànta se sèna pensèo,
jatì sèna, fsixì-mmu, 'gapò;
ce pu pào, pu sìrno, pu stèo,
sti kkardìa pànta sèna vastò!

C'esù mài de m'agàpise, òria-mmu,
e' 'ssu pònise mài 'pu se mèna;
mai citt' òria xìli-ssu en ènifse
na mu pì lòja 'gàpi vloimèna!

Itt' ammài-ssu to màgo, glicèo
en jelà mai ja mèna ftexò;
mentr' evò ci pu sìrno, pu stèo,
sti kkardìa pànta sèna vastò!

T'asteràcia 'pu pànu me vlèpune
ce m'o fèngo krifìzzu nnomèna,
ce jelù, ce mu lèun(e): ston ànemo
ta traùdia pelìs, i' xxamèna!

Ma ta jèja-tt' evò 'n ekkidèo
ce sta lòja-tt' en vàddho skupò,
jatì pànta se sèna pensèo,
sti kkardìa pànta sèna vastò!

Ma 'su plònni, telèste, ce s'ìpuno
'ste torì cìno pù e' gapimèno;
ti jelònta filì t'ammatàcia-ssu
ce se ssìfti sto pètto-tt', ohimmèna!..

Kalinìfta! Se fìnno ce fèo,
plàja 'ssù, ti 'vo pìrta prikò;
ma pu pào, pu sìrno, pu stèo,
sti kkardìa pànta sèna vastò!


   Запис 1981 р. з дещо инакшими словами у виконанні Джованні Мандза та народного ансамблю з м. Корильяно д'Отранто (на ґріко: "Х(К)оріяна"):

   Запис ансамблю "Ghetonìa" ("Сусідство"; альбом 1996 р. "Per incantamento" ("Чарами")):

 

 

   Виконання з крайнього фестивалю "La Notte della Taranta":

 

   👉  http://virchi.pp.net.ua/publ/161-1-0-27788