О, Сонце долі!

   Переклад усесвітньо відомої неаполітанської пісні "’O sole mio" (сл. Джованні Капурро, муз. Едуардо ді Капуа й Альфредо Мадзуккі (частка внеску кожного з двох останніх досі залишається предметом дискусії)). Згідно з популярною (особливо в Україні), проте непідтвердженою та неспростованою, леґендою (детальніше див. тут), Ді Капуа написав її музику буцімто під час ґастролей ув Одесі у квітні 1898 р.

 

Яка прекрасна сонцесяйна днина,
ясне́ повітря після непогоди!
Навколо свіже дихання природи...
Яка прекрасна сонцесяйна днина!

   Приспів:
Та ліпше Сонце мені сія!
О, Сонце долі, краса твоя!
О, Сонце, о, Сонце долі,
краса твоя, краса твоя!

Іскряться шиби у вікні твоєму;
білизну праля миє та співає,
щоденну втому наче забуває...
Іскряться шиби у вікні твоєму.

   Приспів.

Коли темніє та сідає сонце,
немовби тугу чорну я спиваю;
всю ніч віконце любе споглядаю,
коли темніє та сідає сонце.

   Приспів.


Ориґінал:

Che bella cosa è na jurnata ’e sole,
n’aria serena doppo na tempesta!
Pe’ ll’aria fresca pare già na festa...
Che bella cosa na jurnata ’e sole.

   Ritornello:
Ma n’atu sole cchiù bello, oi ne’,
’o sole mio sta nfronte a te!
’o sole, ’o sole mio
sta nfronte a te, sta nfronte a te!

Luceno ’e llastre d’’a fenesta toia;
’na lavannara canta e se ne vanta
e pe’ tramente torce, spanne e canta,
luceno ’e llastre d’’a fenesta toia.

   Rit.

Quanno fa notte e ’o sole se ne scenne,
me vene quasi ’na malincunia;
sotta ’a fenesta toia restarria
quanno fa notte e ’o sole se ne scenne.

   Rit.


   Перший в історії запис пісні у виконанні леґендарного Енріко Карузо від 5.02.1916:

 

 

   👉  http://virchi.pp.net.ua/publ/161-1-0-27807

 На добраніч!

   

   Переклад серенади "Kalinìfta!" (сл. Віто Доменіко Палумбо, муз. народна). Вона de facto стала музичним символом салентійських греків, носіїв діялекту ґріко. Її виконанням у м. Мельпіньяно (на ґріко: "Ліпіньяна") традиційно з 1998 р. завершується фестиваль "La Notte della Taranta" ("Ніч Тарантула, або ж Ніч Пі́дзіки (салентійський різновид тарантели)").

 

 

Яка лагідна ніч і прекрасна,
та нема мені сну, ні спочину!
З-під вікна твого, люба, жадана,
тужним серцем до тебе полину...

Лиш у мріях тебе я кохаю,
та щодня все сильніше люблю!
Де стою, де ходжу, де блукаю, —
серце на́впіл тобою ділю!

Та ніколи мене не любила ти
і не мала жалю́ ні краплини;
не схотіли твої гарні вустонька
мені мовити слово єдине!

Твої очі — мов іскорки Раю,
але усміху з них не ловлю!
Та хоч де я стою, де блукаю, —
серце навпіл тобою ділю!

З неба зорі на мене мов дивляться,
шепче з місяцем їхня родина,
посміхаються, кажуть: "Ой, вітрові
надсилаєш пісні, бурлачино!"

Та на посміхи зір не зважаю,
про слова тії думку згублю!
Тебе завжди на мислі я маю,
серце навпіл тобою ділю!

Але спиш ти і, певно, у маренні
бачиш милого свого хлопчину.
Він тебе, в очі ніжно цілуючи,
пригортає до себе; о, гину!..

На добраніч! У далі зникаю...
Тихо спи, я ридання тлумлю...
Але там, де ходжу, де блукаю,
серце навпіл тобою ділю!


Ориґінал (джерело, виправлене мною згідно з ортографією граматичних матеріялів і словника з того-таки сайту (на жаль, єдиного загальноприйнятого правопису для ґріко досі немає) та моїм власним слуховим сприйняттям; див. також докладну та хвальну розвідку п. Мікеле "Ґорро" Ґоріні, де він зібрав докупи та звірив різні варіянти тексту серенади):

Ti en' glicèa tùsi nìfta ti en' òria!
C'evò e' pplònno pensèonta se sèna;
c'ettumpì sti ffenèstra-ssu, agàpi-mmu,
tis kardìa-mmu su nìfto ti ppèna...

Evò pànta se sèna pensèo,
jatì sèna, fsixì-mmu, 'gapò;
ce pu pào, pu sìrno, pu stèo,
sti kkardìa pànta sèna vastò!

C'esù mài de m'agàpise, òria-mmu,
e' 'ssu pònise mài 'pu se mèna;
mai citt' òria xìli-ssu en ènifse
na mu pì lòja 'gàpi vloimèna!

Itt' ammài-ssu to màgo, glicèo
en jelà mai ja mèna ftexò;
mentr' evò ci pu sìrno, pu stèo,
sti kkardìa pànta sèna vastò!

T'asteràcia 'pu pànu me vlèpune
ce m'o fèngo krifìzzu nnomèna,
ce jelù, ce mu lèun(e): ston ànemo
ta traùdia pelìs, i' xxamèna!

Ma ta jèja-tt' evò 'n ekkidèo
ce sta lòja-tt' en vàddho skupò,
jatì pànta se sèna pensèo,
sti kkardìa pànta sèna vastò!

Ma 'su plònni, telèste, ce s'ìpuno
'ste torì cìno pù e' gapimèno;
ti jelònta filì t'ammatàcia-ssu
ce se ssìfti sto pètto-tt', ohimmèna!..

Kalinìfta! Se fìnno ce fèo,
plàja 'ssù, ti 'vo pìrta prikò;
ma pu pào, pu sìrno, pu stèo,
sti kkardìa pànta sèna vastò!


   Запис 1981 р. з дещо инакшими словами у виконанні Джованні Мандза та народного ансамблю з м. Корильяно д'Отранто (на ґріко: "Х(К)оріяна"):

   Запис ансамблю "Ghetonìa" ("Сусідство"; альбом 1996 р. "Per incantamento" ("Чарами")):

 

 

   Виконання з крайнього фестивалю "La Notte della Taranta":

 

   👉  http://virchi.pp.net.ua/publ/161-1-0-27788

І золото, й синь

   

   Вірш-пісня за мотивами дуже популярної ізраїльської пісні "כחול ולבן" ("Синій та білий"). Про автора її слів і музики Їсраеля Рашеля (ישראל רשל) мені відомо мало. Інтернет повідомляє, що народився він у Мінську в 1948 р. (і ніби навіть 14 травня, в день проголошення Мединат Їсраель; за иншими даними, в 1952 р.). Цю пісню написав у віці 21 року. Деякий час був "отказником", здійснив алію в березні 1971 р. Згодом працював у єврейській аґенції (тобто "Сохнут") ув Одесі. Його дружина Ірит загинула 27.03.2002 під час т.зв. "Пасхального теракту" в м. Нетан'я. Жодні инші його твори мені не відомі.

 

І золото, й синь, –
Мої кольори!
І золото, й синь
Моєї землі!

 

   Приспів:
І золото, й синь,
І золото, й синь, –
Мої кольори,
Доки днів моїх плин!

І золото, й синь, –
Як пісня до зір!
І золото, й синь, –
Надія на мир!

   Приспів.

І золото, й синь, –
Донбас і Карпати!
І золото, й синь,
Де серцю співати!

   Приспів.

І золото, й синь, –

Як сонце і море!

І золото, й синь, –

Безмежні простори!

   Приспів.

 

І золото, й синь, –
Лиш два кольори!
І золото, й синь, –
Щораз повтори!

   Приспів.

 

Пісня "כחול ולבן":

 

כָּחֹל וְלָבָן
זֶה צֶבַע שֶׁלִּי
כָּחֹל וְלָבָן
צִבְעֵי אַדְמָתִי

   פִּזְמוֹן:
כָּחֹל וְלָבָן
כָּחֹל וְלָבָן
זֶה צֶבַע שֶׁלִּי
כָּל יָמַי לְעוֹלָם

כָּחֹל וְלָבָן
כְּמוֹ שִׁיר כְּמוֹ חֲלוֹם
כָּחֹל וְלָבָן
תִּקְוָה לְשָׁלוֹם
 

   פִּזְמוֹן.

כָּחֹל וְלָבָן
חֶרְמוֹן וְכִנֶּרֶת
כָּחֹל וְלָבָן
לִבִּי מְזַמֵּר אֵת

   פִּזְמוֹן.

כָּחֹל וְלָבָן
שָׁמַיִם וָשֶׁלֶג
כָּחֹל וְלָבָן
זֶה פֶּלֶא וָפֶלֶא

   פִּזְמוֹן.

כָּחֹל וְלָבָן
אֵין צֶבַע אַחֵר
כָּחֹל וְלָבָן
אֲנִי רַק חוֹזֵר
   

   פִּזְמוֹן.

 

 

Виконання дуету "רֵעִים" ("РеІм"; "Друзі"):

 

  

    👉  http://virchi.pp.net.ua/publ/161-1-0-27181

   Русини, єднаймо серця!

 

    Славень русинів-українців за мотивами славня румеїв-еллінів України (сл. та муз. Доната Патрі́чі). Гадаю, саме таке написання прізвища є правильним, як засвідчують, окрім статті у посиланні, також і телефільм 1993 р. "Життя українських греків" (21:57), п'ятий випуск альманаху "Пирнэшу астру" ("Вранішня зоря", 2002; стор. 2, 3, 14, 64, 174-5), стаття 2018 р. про греків Приазов'я та инші джерела. Проте другий (1989, стор. 21) і третій (1991, стор. 6, 7) випуски "Пирнэшу астру", презентація видання перекладів мовами греків України вибраних поезій Шевченка (1993 р.; у вимові Рауля Чілачави, 3:42 та 34:57), "листок-сигнал" до 70-річчя митця, після якого він прожив лише 12 днів, і стаття у Вікіпедії подають форму "Патрича". Водночас у телефільмі "Чиста криниця" до того самого ювілею присутні обидва варіянти ("Патріча" (2:10:21, 2:22:53, 2:31:42, 2:38:41) і "Патрича" (2:07:27)), як і в колективній монографії "Грецький лінгвокультурний простір" 2021 р. ("Патрича" 16 разів і "Патріча" 5 разів).

 

   Присвячую мученикам Маріюполя та Маріюпільщини.

 

Русини, єднаймо серця,
Покиньмо страхи навісні!
Ми зве́ршим діла видатні,
Коли ми з'єднаєм серця!

   Приспів:
Ми всі з однієї родини,
Ми, браття і сестри, — русини!
Вкраїна — наш сонячний дім!
Вперед, громадяни, ходім!

Хай чиста в нас буде душа!
За морем чи в колі господи
Несімо знамена свободи!
Хай радісна буде душа!

   Приспів.

У злагоді маємо жить!
У тому лиш наше спасіння!
Наш Боже, даруй нам прозріння,
Навчи нас у злагоді жить!

   Приспів.


Вірш-першоджерело "Εμπρός!"*:

Ρωμαίοι, σωρηυτέτ' σ' έναν τόπ',
Αφόβητα έχουμ' καρδής,
Να κάνουμ' πορούμ' χίλια δλης,
Αν είμασ', Ρωμαίοι, σ' έναν τόπ'.

   Επωδός:
Μεις φύτρωσαμ' σ' έναν πατρίδα,
'γώ Έλληνας, 'σύ Ελληνίδα,
Ελλάδα — δικό μας το φως,
Εμπρός, πατριώτες, εμπρός!

Τ' ψυχή μας να εν καθαρή,
Τ' σημαία μας — ελευθερία,
Σ' Ελλάδα εν, στην Ουκρανία
Τ' χαρά μας να εν καθαρή.

   Επωδός.

Μεις χρειάζετ' να ζούμ' φιλικά,
Αυτό εν για μας — σωτηρία,
Θεός 'ς μας πρατίσ', Παναγία
'ς μαθίσ' μας να ζούμ' φιλικά!

   Επωδός.

 

* — я "підтягнув" текст до літературної димотики, виходячи з дещо димотизованого виконання Каци (слухайте нижче) та мого скромного розуміння. При цьому я не зміг з'ясувати час і місце першої публікації вірша. Єдине видання, яке я знайшов, міститься у вищезгаданому п'ятому випуску "Пирнэшу астру" (стор. 15; звісно, кирилицею) та за мовою є ближчим до рідного малоянисольського діялекту Патрічі. Саме цю версію виконує Єлена Діаманді (тоді донецька співачка, нині живе в Нормандії та виступає у складі місцевого гурту "Horizon") на завершення вечора пам'яти Патрічі (2004-5 р.?; 1:59:45-2:03:02). Але оскільки виконання Каци датується 1997 р., то, найімовірніше, вірш було десь надруковано раніше.

 

   Виконання світлої пам'яти Тамари Каци́ з телефільму реж. Стельйоса Еліньядіса "ΤΑΜΑΡΑ" (запис 1997 р. з атенського Іро́діона, 11:51-16:17 у фільмі; там-таки слухайте її виконання останнього куплета з приспівом на сьомому фестивалі "Мега Йорти" у Чермалику того самого року, 5:52-7:40):

 

 

   👉  http://virchi.pp.net.ua/publ/161-1-0-27165

 Не розмовляйте з юнаком...

 

   Переклад пісні "Μην του μιλάτε του παιδιού" (сл. Лефтеріса Пападопулоса, муз. Міміса Плесаса) з музичної комедії засновника й класика цього жанру в Елладі Яніса Дальянідіса "Μια κυρία στα μπουζούκια" ("Пані в кафешантані", 1968; подальша інформація тут і тут)

 

Отой хлопчина, що в кутку
мовчазно випиває,
якісь гіркі свої жалі
у серденьку ховає.

   Приспів:
Ти знайшла дання-сухоти
й випити йому дала,
та не знайдеш ти любови
як ота, що продала.

Не розмовляйте з юнаком;
залиште, хай поплаче;
хай спалять горе та біду
сльозини ті гарячі...

   Приспів


Ориґінал:

Το παλληκάρι στη γωνιά
που αμίλητο τα πίνει
ένα πικρό παράπονο
μες στην καρδιά του κλείνει

   Επωδός:
Συ το βρήκες το φαρμάκι
και να πιει του το ‘δωσες
δε θα βρεις άλλη αγάπη
σαν κι αυτή που πρόδωσες

Μην του μιλάτε του παιδιού
αφήστε το να κλάψει
με τα καυτά του δάκρυα
τον πόνο του να κάψει

   Επωδός


   Виконання Яніса Пулопулоса зі стрічки:

 

 

 

   👉  http://virchi.pp.net.ua/publ/161-1-0-27656

Коли це не ґеноцид у Ґазі, то що ж це?!

   Переклад статті Ґ. Леві з "Га-Арец" від 14 січня ц.р.

 

   Припустімо, що позиція Ізраїлю у Гаа(д)зі (та Ґазі! — IiC) слушна й справедлива, та Ізраїль не скоїв жодного ґеноциду чи чогось близького до нього. Тоді що це?! Як ви називаєте масове вбивство, що триває навіть тоді, коли пишуться ці рядки, не розбираючи, неспинно, в обсязі, який важко собі уявити?!

   Як назвати вмирущих дітей на лікарняних долівках, у декого з яких не зосталося нікого на світі, і голодних літніх цивільних, які тікають задля порятунку від ненастанної бомбової загрози повсюди?! Хіба правове визначення змінить їхню недолю?! Ізраїль полегшено зітхне, якщо суд зніме звинувачення. Щодо нього, якщо це не ґеноцид, то наша совість знову буде чистою! Якщо Гааґа скаже: "Не ґеноцид!", ми знову-таки будемо найморальнішими у світі!

   Цих вихідних, ізраїльські медія та соцмережі виверглися захватом і похвалою правовій команді, що представила нас у Гаа(д)зі. Яка вишукана анґлійська та переконливі арґументи!

   Напередодні ж медія майже не донесли позицію Південної Африки, що була представлена навіть кращою анґлійською, ніж ізраїльська, та була значно більше заснована на фактах і менше — на пропаґанді, ще раз доводячи, що в цій війні ізраїльські медія впали небувало низько.

   Вони вбачають свій обов'язок у посиленні ізраїльської позиції та уневажненні позиції "правового підрозділу ХаМаС". Подивіться, як багато правової пошани ці знавці принесли нам!

   Приймімо, що ми говоримо про країну, яка є під судом за найважчі порушення, що існують у міжнародних законах. Ті, що в чорних мантіях і білих перуках, і ті, що без них, представили звичні арґументи Ізраїлю, декотрі з яких справедливі, приміром, описи лютости 7-го жовтня.

   Щодо инших частин, то було важко збагнути, чи сміятися, чи плакати з них. Як-от із арґументу, що ХаМаС один має бути звинувачений за умови в Ґазі. Ізраїль не докладає руки до того, ані участи не бере. Твердження, що у поважній міжнародній установі має підлягти сумніву та ображає розум її суддів.

   І що думати про зауваження чільника ізраїльської команди захисту проф. Малколма Шо (Shaw): "Дії Ізраїлю домірні та мають на меті лише збройні сили"? А як насправді?! Домірні з таким руйнуванням?! Коли такий вигляд має домірне, то який же — недомірне?! Гірошіма?!

   "Лише проти збройних сил" із майже безліччю мертвих дітей (вже понад 12 000!!! — IiC)?! Про що він каже?! "Надсилаючи телефонні дзвінки, щоб евакуювати сторонніх"; хто все ще має робочий телефон у Ґазі, і де саме ті, хто мав би евакуювати(ся) в цьому пеклі, де не лишається жодного клаптика безпечної землі?! І останнє: "Навіть якщо солдати порушили закони, що реґулюють війну, це буде почуто ізраїльською правовою системою".

   Шо явно не чув про ізраїльську правову систему і ще менше про те, що зветься військовою правовою системою. Він не чув, що після операції "Лите оливо", конфлікту 2008-2009 р.р. із Ґазою, лише чотирьох солдатів було звинувачено у кримінальних злочинах, і лише одного з них відправлено до в'язниці за незначну провину крадіжки кредитки (!). Всіх инших, що кидали набої та бомби на невинних, ніколи не буде звинувачено.

   А як щодо зауважень др. Ґаліт Раґуан, відкриття кінця тижня, що її, без сумніву, буде обрано запалювати цьогорічний смолоскип під час церемонії Дня Незалежности на горі Герцля: "ЦаГаЛь переміщує шпиталі до безпечнішого місця" (текст виступу, 30-й пункт, і відео, 8:37-8:45)? Чи Шифу буде переміщено до Ше(и)би? Рантісі до Сороки? Про які безпечні місця в Ґазі вона каже, і які шпиталі перемістить ЦаГаЛь?!

   Ніщо з цього, звісно, не доводить, що Ізраїль скоїв ґеноцид. Суд вирішить це (на щастя, поки не вирішив — IiC). Але почуватися добре при таких арґументах захисту?! Почуватися добре після Гааґи?! Почуватися добре після Ґази?!!!

Сонце Правди

   

   Переклад шостого поспів'я (άσμα) "Της Δικαιοσύνης ήλιε νοητέ" другої частини "Τα Πάθη" ("Страсті") поеми Одісеаса Елітіса (справжнє прізвище Алепуделіс) "Το Άξιον Εστί" ("Достойно єсть"; вперше видана в березні 1960 р. (номінально ― у грудні 1959 р.))

 

Сонце Правди^# світле Сонце розумінь ∗ і ти мирте славо для чеснот

                              не молю обох вас не ∗ забувайте мій рідний край!

                Орловиді гори ген у вишину ∗ на вулканах виноградники^##
                                   і будинків білину ∗ на суцільнім тлі синяви!

              Азії немов торкається плечем ∗ до Європи ніби приляга
                          осьде в небесах стоїть ∗ і у морі єдиному!

              І немає ні чужого помишлень ∗ ні свого та й не одна любов
                            горе всюди лиш одне ∗ та ще світло безжальнеє!
 
               А гіркі мої долоні з Перуно́м ∗ відвертаю від Часу́ назад
                            давніх друзів кличу я ∗ із погрозами й кровію!

         Але кров усю цілком відплачено ∗ та погрози всі відсічено
                                   і один на оден ві- ∗ -ють супротивні вихори!

 Сонце Правди світле Сонце розумінь ∗ і ти мирте славо для чеснот
                             не молю обох вас не ∗ забувайте мій рідний край!

^# — вислів "Сонце Правди" ("Сонце Справедливости") походить із біблійної Книги Маль'ахі (Малахії, Мого Вісника/Ангела), 3:20 (4:2 у Вульґаті та инших перекладах):
 

   Для вас же, що боїтеся Імени Мого, зійде Сонце Правди, і в Його Промінні буде Спасіння. Ви вийдете вистрибом, немов на випасі телята...

(Переклад І. Хоменка)

^## — ідеться, насамперед, про славетні виноградники о. Тира-Санд(т)орині (Θήρα-Σαντορίνη; див. тут і тут)


Ориґінал:

              Της Δικαιοσύνης ήλιε νοητέ ∗ και μυρσίνη εσύ δοξαστική
                       μη παρακαλώ σας μη ∗ λησμονάτε τη χώρα μου!

       Αετόμορφα έχει τα ψηλά βουνά ∗ στα ηφαίστεια κλήματα σειρά
                    και τα σπίτια πιο λευκά ∗ στου γλαυκού το γειτόνεμα!

      Της Ασίας αν αγγίζει από τη μια ∗ της Ευρώπης λίγο αν ακουμπά
                      στον αιθέρα στέκει να ∗ και στη θάλασσα μόνη της!

  Και δεν είναι μήτε ξένου λογισμός ∗ και δικού της μήτε αγάπη μια
                    μόνο πένθος αχ παντού ∗ και το φως ανελέητο!

Τα πικρά μου χέρια με τον Κεραυνό ∗ τα γυρίζω πίσω απ' τον Καιρό
               τους παλιούς φίλους καλώ ∗ με φοβέρες και μ' αίματα! 

 Μα 'χουν όλα τα αίματα ξαντιμεθεί ∗ κι οι φοβέρες αχ λατομηθεί
             και στον έναν ο άλλος μπαί ∗ νουν εναντίον οι άνεμοι!

            Της Δικαιοσύνης ήλιε νοητέ ∗ και μυρσίνη εσύ δοξαστική
                       μη παρακαλώ σας μη ∗ λησμονάτε τη χώρα μου!


P.S. Два коментарі до поезії в моєму перекладі:

1. П. Іліяса Льяміса, теолога, музичного педагога та письменника (для тих, хто читає по-грецьки, про нього тут і тут), із часопису "Πεμπτουσία" ("Квінтесенція"; https://www.pemptousia.gr/2021/10/mi-lismonate-ti-chora-mou-opos-ti-lismoname-emis-mia-mikri-isagogi-sto-axion-esti-tou-odissea-eliti/ ):

   Шосте поспів'я "Страстей" ― відоме, найчастіше тлумачене та ніколи не вичерпуване "Сонце Правди світле...".

   Я не думаю, що був рік, коли б не була чута ця пісня на шкільних святах, у яких я брав участь. І завжди те саме хвилювання та той самий жаль при тому "не забувайте мій рідний край".

   Я казав колись, що цей вірш приховує жаль за повсякчас зраджуваною Елладою, коли сильні світу ділять здобич. Проте з плином часу я знаходжу, що почасти в поезії приховано й провину перед Батьківщиною, яку ми перші легко зраджуємо, коли зручність і власний зиск ворухнули нам пальцем. Але, ширше та вище за ці тлумачення, поспів'я містить усі елементи, які ми згадували вище. Я наводжу його цілком, бо лише так розкривається все страждання Батьківщини, яке стає особистим стражданням поета й усіх нас:

   Сонце Правди світле Сонце розумінь ∗ і ти мирте славо для чеснот
                           не молю обох вас не ∗ забувайте мій рідний край!

(Поет, не сподіваючися на полишення Еллади ворогами та "друзями", звертається до справедливости, що випромінює Бог як мислене Сонце. Це порівняння дозволяє нам вірш акатиста (Богородиці, знаного як Великий, читається на утрені Похвали Богородиці у п'яту суботу Великого посту; в грецькій традиції: 21-й ікос (на літеру "Φ"), четверта ста́тія (στάσις), що читається також на вечірні четвертої п'ятниці Великого посту; в слов'янській: 11-й ікос  ― IiC) "Радій, променю мисленого Сонця" (в українських перекладах для церковного вжитку неточність: "духовного", на відміну від церковнослов'янського "оумнагѡ"  ― IiC). Водночас він звертається й до мирта як рослини слави; слави, що здобувають елліни самостійно на бойовищах у різні часи.)

   Орловиді гори ген у вишину ∗ на вулканах виноградники
                    і будинків білину ∗ на суцільнім тлі синяви!

(Точний щодо місцевости – історії – народної душі – особистого переживання, поет підносить особисті о́брази та побоювання, що ті в нього ви́кликали, бажаючи передати власні захват і жалощі мисленому Сонцю та миртові, чийого захисту він уже просив.)

   Азії немов торкається плечем ∗ до Європи ніби приляга
             осьде в небесах стоїть ∗ і у морі єдиному!

(Тепер він звертається до иншого особистого переживання, переживання унікальности, не лише краєвиду, але й становища Еллади на всесвітній геополітичній мапі. Небесна вись і море змішують свою синяву та ніби змушують Елладу плавати в небі й одному-єдиному морі, покинутому й унікальному, та, зрештою, непізнанному для його можновладців і хижого птаства історії.)

   І немає ні чужого помишлень ∗ ні свого та й не одна любов
              горе всюди лиш одне ∗ та ще світло безжальнеє!

(Ні чужий, ні свій не полюбили її наскільки вона того варта. Завжди одна, щоби переживати свої трагедії та повсюдне горе, щоби воно сіялося в місцевості та в душах. Горе та чорноту смерти, що стають боліснішими у зіставленні зі світлом, яке без жалю відкриває жах смерти.)

   А гіркі мої долоні з Перуно́м ∗ відвертаю від Часу́ назад
             давніх друзів кличу я ∗ із погрозами й кровію!

("Перун" ("Κεραυνός", "Грім") із великою "П" ("Κ", "Г") є представленням Зевса. Зневірені руки поета звернені до древньої слави, шукаючи опертя у стародавніх язичницьких лаврах (тобто перемогах, тріюмфах ― IiC). Він кличе всіх тих, які любили цей край, щоби вони знову зміцнили його. Зброя поета — безглузді погрози маленького народу та кров, яка тече з його тіла.)

   Але кров усю цілком відплачено ∗ та погрози всі відсічено
                          і один на оден ві- ∗ -ють супротивні вихори!

(Кров, однак, є безсилою перед намірами та задумами Великоможних і таким чином була вже відплачена, відкуплена, не хвилює нікого. Що ж до погроз, то вони втратили свою силу та тріскаються наче закинута стара статуетка. Лише братовбивчі вихори буяють і спустошили Батьківщину як будинок із дверима та вікнами, відчиненими навстіж у бурю.)

   Сонце Правди світле Сонце розумінь ∗ і ти мирте славо для чеснот
                           не молю обох вас не ∗ забувайте мій рідний край!

(Повторенням першого вірша поспів'я циклічно завершується.)

   Куди пропало все це духовне багатство?! Що мало статися у краї, який створив такі слова, такий розмисел, стільки чулости?!

   Не заслужімо ж того, щоби знову навчитися цього всього через нові нещастя!


2. П. Антули Даніїл, літературознав(-иці, -ки, -чині? 😕), крити(-кині, -кеси, -ці? 😕) та письменниці (про неї тут і тут; http://www.parathemata.com/2013/07/blog-post_8.html ):

...Сьогодні знову "ні чужого помишлень ∗ ні свого та й не одна любов". Скорбота про народ і "світло безжальнеє", бо добре показує скоєне.
   Залишається завжди опора, пристановище та надія — молитва. Безсмертна молитва поета в "Достойно єсть" — "Сонце Правди".
   Перший двовірш, який повторюється і наприкінці поезії, являє собою те, що ми вже сказали. Молитву. В моральних сил Неба й Землі, Ісуса й мирта-прославителя, у Світоча від Світла й запашних, цілющих, слізних віт мирта поет благає за свою країну. Його країну з її орловидими горами, вулканами, що вивергають її душу, виноградниками, що народжують живущий сік Діоніса, білими будинками, що сплять наче діти, притулившися один до одного, і чудовним морем. Тим, яке вихлюпнуло Елладу з хвиль як Афродіту. Ту Елладу, що ніби ангели підноситься межи Сходом і Заходом, але незалежну, над суходолом і морем, під блакитним небом. Богиню.

   Азії немов торкається плечем ∗ до Європи ніби приляга
               осьде в небесах стоїть ∗ і у морі єдиному!

   Бо попри вислови «αν αγγίζει» ("немов торкається") та «αν ακουμπά» ("ніби приляга") Елітіс, схоже, заперечує те й те. Властиво, він каже про диво та спонукає, щоби його побачили й ми, вказуючи пальцем на читача тим «να» ("осьде"). Тож маємо перед нами Елладу-ідею...

 

P.P.S. Однойменний номер із народної ораторії Мікіса Теодоракіса "Достойно єсть" op. 37 за поемою, завершеної у грудні 1963 р. та вперше виконаної в березні 1964 р. (запис, який вийшов у листопаді того самого року, вважається найкращим грецьким диском XX ст.). В ньому на музику покладено 1-, 2- та 5-у строфи поспів'я. Виконавці ― Яніс Коцірас, оркестр і хор під орудою автора. Живий запис із концерту в Одеоні Герода Аттика 21.05.2001:

 

 

   👉  http://virchi.pp.net.ua/publ/161-1-0-27627