До тебе линуть звуки...
Переклад вірша-романсу німецького поета, романіста й теолога Йоганна Тімотойса Гермеса "Dir folgen meine Thränen..." (инші назви: "An die Wankelmütige" ("До нерішучої") та "Nachruf auf/an Jenny" ("Голосіння за Дженні" чи "Заклик до Дженні")) з другого тому (четверта книга) його сентиментального роману "Geschichte der Miß Fanny Wilkes" ("Історія міс Фанні Вілкс"; 1766)
До тебе линуть звуки
Важких ридань моїх,
Але нестерпні муки
Здіймаєш ти на сміх!
Давно вже дні в могилі,
Що в них я втіху мав,
Та клятви ті ще в силі,
Які тобі я дав!
Якби знайшла ти міру
Незмірного жалю,
Не втратила б ти віру,
Що я тебе люблю!
В душі моїй тернини
Й тобі би запекли,
Колишнє в ці хвилини
Згадати б ми змогли!
Мене ти зневажаєш,
Проте я твій повік,
А той, кого кохаєш, —
Невірний чоловік!
Коли не хочеш рани
Ти мати, як моя,
Тоді забудь каштани,
Де спомин твій сія.
Забудь поля та ниви,
Де слалась наша путь!
Струмочків переливи
Забудь, мене забудь!
Поринь в утіхи море,
Не відай самоти —
Моє не важить горе,
Коли щаслива ти!..
Але твій образ, мила,
Іде за мною вслід!
В нім риска не зотліла,
Ніскільки він не зблід!
І серця завмирання
Мені шепоче: "Ні!
Не збудешся страждання,
Хіба що у труні!"
Важких ридань моїх,
Але нестерпні муки
Здіймаєш ти на сміх!
Давно вже дні в могилі,
Що в них я втіху мав,
Та клятви ті ще в силі,
Які тобі я дав!
Якби знайшла ти міру
Незмірного жалю,
Не втратила б ти віру,
Що я тебе люблю!
В душі моїй тернини
Й тобі би запекли,
Колишнє в ці хвилини
Згадати б ми змогли!
Мене ти зневажаєш,
Проте я твій повік,
А той, кого кохаєш, —
Невірний чоловік!
Коли не хочеш рани
Ти мати, як моя,
Тоді забудь каштани,
Де спомин твій сія.
Забудь поля та ниви,
Де слалась наша путь!
Струмочків переливи
Забудь, мене забудь!
Поринь в утіхи море,
Не відай самоти —
Моє не важить горе,
Коли щаслива ти!..
Але твій образ, мила,
Іде за мною вслід!
В нім риска не зотліла,
Ніскільки він не зблід!
І серця завмирання
Мені шепоче: "Ні!
Не збудешся страждання,
Хіба що у труні!"
Ориґінал:
Dir folgen meine Thränen,
Dir, die du von mir fliehst
Und mein unendlich Sehnen
Ganz ohne Thränen siehst!
Jezt ist der Tag verloren,
Auf den ich mich gefreut! —
Doch was ich dir geschworen
Hat mich noch nie gereut.
Und könntest du ihn messen,
Den Schmerz, den ich nie maß:
Du würdest nie vergessen
Den, der dich nie vergaß!
Der Anblick dieser Wunden
Würd dir dann schmerzhaft seyn —
Wie würden diese Stunden
Mein erstes Glück erneun!
Mein Herz, das du verkennest,
O Freundinn! bleibt doch dein. —
Das Herz, für das du brennest,
Wird nicht so standhaft seyn!
Willst du die Ruhe finden,
Die mich zeitlebens flieht:
O! So vergiß die Linden,
Wo mir dein Denkmaal blüht.
Vergiß die frischen Wiesen,
Die ich mit dir durchstrich!
Die Bäche, die da fließen,
Vergiß! — Vergiß auch mich!
Durchlebe froh die Tage,
Da dich mein Herz vermißt —
Ich fühle keine Plage,
Wenn du nur glücklich bist!..
Doch ach! Dein Bild — Geliebte!
Dein Bild verfolget mich! —
Du! Die ich nie betrübte,
O! Nie vergeß ich dich!
Ich fühle tief im Herzen,
Daß du nicht bey mir bist —
Bis mich und meine Schmerzen
Ein kühles Grab verschließt!
Dir, die du von mir fliehst
Und mein unendlich Sehnen
Ganz ohne Thränen siehst!
Jezt ist der Tag verloren,
Auf den ich mich gefreut! —
Doch was ich dir geschworen
Hat mich noch nie gereut.
Und könntest du ihn messen,
Den Schmerz, den ich nie maß:
Du würdest nie vergessen
Den, der dich nie vergaß!
Der Anblick dieser Wunden
Würd dir dann schmerzhaft seyn —
Wie würden diese Stunden
Mein erstes Glück erneun!
Mein Herz, das du verkennest,
O Freundinn! bleibt doch dein. —
Das Herz, für das du brennest,
Wird nicht so standhaft seyn!
Willst du die Ruhe finden,
Die mich zeitlebens flieht:
O! So vergiß die Linden,
Wo mir dein Denkmaal blüht.
Vergiß die frischen Wiesen,
Die ich mit dir durchstrich!
Die Bäche, die da fließen,
Vergiß! — Vergiß auch mich!
Durchlebe froh die Tage,
Da dich mein Herz vermißt —
Ich fühle keine Plage,
Wenn du nur glücklich bist!..
Doch ach! Dein Bild — Geliebte!
Dein Bild verfolget mich! —
Du! Die ich nie betrübte,
O! Nie vergeß ich dich!
Ich fühle tief im Herzen,
Daß du nicht bey mir bist —
Bis mich und meine Schmerzen
Ein kühles Grab verschließt!
Існує кілька музичних версій поезії:
2. Йоганна Абрагама Петера Шульца зі збірки "Gesänge am Clavier" ("Пісні для (чи в
супроводі) клавіру", 1779; стор. 35): сучасна адаптація нот мелодії та озвучення
5. Йоганна Антона Андре, за даними з п'ятого тому збірки "Die Volkslieder der Deutschen"
("Народні пісні німців", 1836; стор. 13)
6. Народна прирайнська мелодія, записана (згідно з твердженням зі збірки
"Volksthümliche Lieder der Deutschen im 18. u. 19. Jahrhundert" ("Народні пісні німців у
XVIII та XIX ст.ст.", 1895; стор. 363-4)) Людвіґом Крістіяном Ерком у 1839 р.:
Також романс виконувався на мелодії инших романсів.
👉 http://virchi.pp.net.ua/publ/161-1-0-23478 (доповнено та відредаґовано)
